Як намалювати хлопчика мізинчика: Іссумбосі або хлопчик-мізинчик | Газета «Справи сімейні»

20.04.1976 Разное

Содержание

Іссумбосі або хлопчик-мізинчик | Газета «Справи сімейні»

Олександр ТИМОФЄЄВ

вересня

/ 2015

Давно   колись   жили   собі   чоловік, і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вона! щодня І храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.
І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик.
—    Ой, яка гарненька дитина! — раділа мати.
—    Скоро підросте і дам допомагатиму! — тішився батько.
Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-Мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп’я було розумне, та от біда — нітрохи не росло.
Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, став навколішки перед батьками і просить:
—    Вудь ласка, відпустіть мене у столицю.
Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранцї всі троє подалисй на берег річки.
—    До побачення! — гукнув Іссумбосі і поплив униз за водою у чайній чашці, веслуючи хасі.

Через кілька днів добрався він до столиці, переповненої людьми, каретами і кіньми.
—    Оце так столиця!—промовив хлопчик, прошмигуючи між ногами у людей.
Невдовзі його увагу привернув величезний будинок.
—    Дозвольте   зайти!   Дозвольте   зайти! — гукнув   Іссумбосі   щосили, стоячи на ґанку.
За якийсь час двері відчинились, і на порозі з’явився ошатно вдягнений вельможа.
—    Дозвольте зайти! — так само голосно повторив Іссумбосі.
—    Цікаво, хто це говорить? Спантеличений вельможа оглянувся навколо.
—    Я тут! Я тут!
Іссумбосі вибрався на гета і затупцяв ногами.
—    Ого, який дивовижний чоловічок! Вельможа посадив Іссумбосі на долоню.
—    Мене звати Іссумбосі. Я хотів би стати вашим слугою,— мовив хлопчик.
—    Гаразд, я беру тебе на службу.
Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик.
Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі.

Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно. Коли ж вони поверталися додому, в темній вуличці на них раптом напали два оні — чудовиська в людській подобі з бичачими рогами і тигрячими іклами.
—    Стривайте! Я вам покажу!
Іссумбосі   вискочив   з-за   пояса   дівчини   і   замахнувся   мечем-голкою.
—    Ха-ха-ха! Що це за дрібнота? — зареготав один із напасників і, схопивши Іссумбосі лапою, кинув його собі в пащу.
Хлопчик був маленький, тож міг вільно бігати в животі чудовиська і колоти його мечем.
—    Ой, болить! Ой, болить!..— заволало чудовисько і, виплюнувши хлопчика з пащі, дременуло світ за очі.
Тоді Іссумбосі стрибнув на обличчя другого чудовиська і виколов йому око.
—    Ой, рятуйте! Ой, рятуйте! — затуливши обличчя лапами, заволав другий напасник і накивав п’ятами.
Коли Іссумбосі опам’ятався, то побачив перед собою на землі маленький чарівний молоток — скарб чудовиськ.

Дочка вельможі махнула цим молотком і промовила:
— Іссумбосі, стань великим!
І тоді сталося чудо: Іссумбосі почав ростив і за мить перетворився на вродливого юнака.
Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі оженився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі і в щасті.

Хлопчик мізинчик

Жив колись дроворуб з дружиною, і було в них семеро дітей. Усі семеро — хлопчики: три пари близнюків і ще один, наймолодший. І який же він був маленький! Народився зовсім крихітним. Не більше за мізинчик. І ріс погано. Так і прозвали його: Хлопчик-мізинчик.

Але ж який він був дотепний та розумний!

Жили вони дуже бідно, дроворубу важко було прогодувати таку велику сім’ю. Якось ввечері дроворуб присів з дружиною до вогнища і сказав:

Як же нам бути? Сама бачиш, мені дітей не прогодувати. Давай краще заведемо їх у ліс та там і залишимо.

У дроворуба серце стискалося від горя, та він заходився заспокоювати дружину. Довелося їй погодитися. А Хлопчик- мізинчик усе чув. Він так і не заснув тієї ночі — усе думав, що ж тепер робити. І придумав.

На березі струмка він набрав у кишені багато біленьких камінців і повернувся додому, а вранці дорогою до лісу він виймав з кишені камінці і кидав їх позаду себе.

Йшли довго і прийшли в глухі лісові хащі. Дроворуб заходився рубати дрова, а брати збирали хмиз. Хлопчики працювали із завзяттям. Тоді дроворуб з дружиною почали потихеньку відходити від них і, нарешті, зовсім зникли.

Трохи згодом діти помітили, що залишилися самі, і почали кричати й плакати від жаху. Не злякався лише Хлопчик-мізинчик.

Я знаю, як нам повернутися,— сказав він.

І він вивів їх з лісу тією ж дорогою, якою йшли вони туди: білі камінці вказували йому шлях.

Виконати завдання №1

Та відразу увійти в дім хлопчики побоялися. Вони припали до дверей, щоб послухати, про що розмовляють батько з матір’ю.

А трапилось так, що багатий сусід віддав їм борг — десять золотих монет,— це були гроші за давню роботу, бідняк уже й не думав, що одержить їх.

Дроворуб відразу послав дружину до м’ясника. Вона накупила м’яса і зварила його. І вони, такі голодні, нарешті могли наїстися досхочу, та кусок не ліз їм у горло.

Де тепер наші діти? — сказала дружина дроворуба.— Що з ними? Самісінькі в дрімучому лісі. Може, їх уже й вовки з’їли? І навіщо я тебе послухала!

У дроворуба у самого було гірко на душі, та Він мовчав.

Де ви, де ви, бідні мої дітки? — повторювала дружина, її плач переходив у ридання.

Хлопчики не витримали і закричали усі разом:

Ми тут! Ми тут!

Мати побачила своїх дітей, почала обіймати й цілувати їх.

Хлопчики швиденько всілися за стіл і так накинулися на їжу, що любо було дивитися. А після вечері усі семеро, перебиваючи один одного, почали розповідати, як їм страшно було у лісі, і як Хлопчик-мізинчик привів їх додому.

Усі були щасливі: і діти, і батьки.

Та щастя було недовге. Незабаром гроші скінчилися, і дроворуб з дружиною вирішили знову завести дітей у ліс.

Виконати завдання №2

Хлопчик-мізинчик знову підслухав розмову і хотів вчинити як минулого разу, та двері в будинку були міцно зачинені.

Хлопчик-мізинчик не знав, що й придумати. Коли мати дала усім синам на сніданок по окрайцю хліба, він не став їсти свою частинку. Він сховав його у кишеню, щоб по дорозі кидати замість камінців хлібні крихти.

Тепер батьки завели дітей ще далі від домівки, у самісіньку глушину темного, дрімучого лісу, а самі таємно втекли.

Хлопчик-мізинчик вважав, що легко знайде дорогу назад за хлібними крихтами, та їх усі підібрали пташки.

Тут братики зовсім перелякалися і, ридма ридаючи, йшли, куди очі світять. Настала ніч, дітям стало ще страшніше. А тут ще полив, як із відра, дощ і промочив дітей аж до кісток.

Хлопчик-мізинчик знайшов найвище дерево і видрався на верхівку. Він хотів подивитися, чи не видно десь дороги чи якогось житла і, роздивившись на всі боки, Хлопчик-мізинчик помітив у далечині мерехтіння вогнику. Він спритно спустився з дерева і повів братів туди, звідки виднівся вогник.

На галявині вони побачили будинок, з вікна якого й світився вогник.

Діти постукали. І ось вийшла жінка, подивилась на них, побачила, які вони милі хлопчики, і заплакала.

— Ой, бідні-бідні дітки! — сказала вона. — Тут живе Людоїд, він їсть маленьких дітей!

Та дружина Людоїда подумала, що їй вдасться сховати дітей від чоловіка.

І вона впустила їх погрітися біля вогнища.

Виконати завдання №3

Незабаром почувся важкий стукіт у двері — це повернувся додому Людоїд. Жінка похапцем заховала дітей під ліжком і пішла відчиняти чоловікові двері.

Ввійшовши до кімнати, Людоїд відразу наказав подавати вечерю. Дружина поставила йому на стіл цілого, навіть недосмажено- го, барана і величенький кухоль з вином. Людоїд жадібно накинувся на їжу.

Раптом він став принюхуватись, а потім промовив:

Чую дух людського м’яса.

Це, напевно, пахне телям, з якого я тільки-но зняла шкуру,— відповіла йому дружина.

Ні, це пахне свіжим людським м’ясом! — закричав Людоїд.— Мене не обдуриш!

Він вискочив з-за столу і кинувся прямо до ліжка.

Ага, ти хотіла мене обдурити! — закричав він. — За таке треба тебе саму з’їсти живцем!

І він почав витягувати з-під ліжка одного за одним переляканих хлопчиків.

Бідні діти впали перед Людоїдом на коліна і почали благати помилувати їх.

Але це був злий і жорстокий Людоїд. Він і не слухав їх. Ось він схопив одного хлопчика за ногу і хотів з ним розправитися.

— Чого ти так поспішаєш? — сказала йому дружина. — Вже пізно. Завтра встигнеш. До того ж ти і так чимало попоїв.

Виконати завдання №4

— Гаразд, — погодився Людоїд.— Почекаю до завтра. Ти нагодуй хлопчиків якнайкраще, щоб вони не схудли, та поклади їх спати.

Добра жінка зраділа і швидко приготувала хлопчикам вечерю. Та вони були такі перелякані, що не хотіли й їсти.

А Людоїд знову усівся за стіл. Задоволений, що завтра у нього буде ласа їжа, він випив величезний кухоль вина і пішов спати.

У Людоїда було сім дочок. Вони вже давно спали у кімнаті нагорі — усі разом на одному величенькому ліжку. У цій же кімнаті стояло й друге таке ж велике ліжко. На нього дружина Людоїда і повкладала хлопчиків.

Хлопчику-мізинчику не спалося. Він помітив золоті віночки на голівках дочок Людоїда. Тихенько він підвівся, зняв з себе і братиків ковпачки. Потім обережно зняв з дівчаток віночки, а надів їм ковпачки, а собі і братикам — віночки.

Опівночі Людоїд прокинувся і вирішив перенести хлопчиків у льох. Раптом надумають втекти!

Просуваючись у темряві, він намацав на головах доньок ковпачки.

Швиденько позапихав у великий мішок своїх дочок, зав’язав його і відніс у льох. І задоволений пішов досипати.

Хлопчик-мізинчик почув хропіння Людоїда, він розбудив братиків і наказав швиденько вдягатися.

Виконати завдання №5

Хлопчики спросоння не відразу зрозуміли вимогу брата, але тут же швиденько вдяглися і пішли слідом за Хлопчиком-мізинчиком.

Навшпиньках вибралися вони з дому в сад, перелізли через паркан і побігли з усіх сил.

Так бігли вони усю ніч, самі не відаючи куди. Здавалося, що сили ось-ось покинуть їх. Але страх перед Людоїдом та його звірині повадки підганяли їх, і вони бігли не зупиняючись.

А Людоїд вранці прокинувся і попрямував до льоху. Розв’язав мішок — аж там його рідні дочки!

Він так і остовпів.

Людоїд на власні очі переконався, що перед ним його діти. Адже в темряві він міг розправитися зі своїми доньками, які безтурботно спали і не чекали такого віроломства від свого батька.

А потім Людоїд голосно закричав, затупотів ногами зі злості і розпачу. Зрозумів, що його обдурили.

— Ну, чекайте ж! — кричав він. — Ви ще пожалкуєте, погані хлопчиська! Гей, жінко! Давай мені чоботи- скороходи!

Людоїд кинувся наздоганяти утікачів.

Він довго нишпорив по лісу, та, нарешті, натрапив на слід хлопчиків. А діти були вже недалеко від рідної домівки.

Виконати завдання №6

Людоїд крокував через узвишшя, перескакував через річки і рівчаки.

Братики ще здалеку побачили Людоїда. Хлопчик-мізинчик знайшов невелику печеру у скелі, і вони там сховалися.

А Людоїд притомився від тривалого переслідування — у чобо- тах-скороходах бігати не так вже й легко! Ось і вирішив перепочити, і зовсім випадково усівся саме під тією скелею, де сховались хлопчики.

Через хвилину Людоїд заснув і так страшенно захропів, що братиків з переляку трусила лихоманка. Один лише Хлопчик- мізинчик не розгубився. Він наказав братикам щодуху бігти додому, а сам тихесенько стягнув з Людоїда чоботи-скороходи.

Хлопчик-мізинчик взувся — і вони прийшлися йому до ноги.

Одні розповідають, що разом з чоботами-скороходами хлопчик забрав у Людоїда і товстий гаманець із золотими монетами. Інші запевняють, що король прийняв його на службу гінцем. І Хлопчик-мізинчик заробив немало на королівській службі.

Невдовзі Хлопчик-мізинчик повернувся до своїх рідних і не з пустими кишенями.

Відтоді дроворуб з дружиною і дітьми жили добре, не знали ні злиднів, ні горя.

Виконати завдання №7

Коментарі:

КартинкиКартинки із найкращих казок

КартинкиМалюнки Костя Лавро

КартинкиМалюнки — розмальовки з історії України в казках

КартинкиМалюнки з казки Скринька з секретом

КартинкиМалюнки до казок Валерії Соколової

КартинкиКартинки з казок на антирелігійну тему

Картина для детей — пошаговая картина на холсте

21,3 тыс. акций

Рисование на холсте для детей

Рисование на холсте для детей — это отличное занятие, которое способствует творческому поиску, развитию навыков, уверенности в себе и развивает познавательные способности!

Дети очень хорошо справляются с пошаговыми инструкциями.

Уроки рисования на холсте для детей в магазине электронных книг

Cheeky Monkey Kids Mermaid Kids Unicorn Kids Dragon

Прокрутите вниз, чтобы увидеть галерею бесплатных уроков рисования!

С помощью пошаговой инструкции по рисованию вы настроите своего ребенка на успех! Вы будете поражены тем, что он или она создает, и он или она, безусловно, будут чувствовать себя очень уверенно!

Кроме того, с помощью пошаговых инструкций вы можете использовать другие возможности обучения в других предметных областях, таких как математика и естественные науки!

Вы можете научить своего ребенка основам искусства, таким как «Элементы и принципы» и даже немного истории искусств, если это необходимо!

Принадлежности для рисования с детьми

Начать обучение рисованию дома очень просто. Все, что вам нужно, — это несколько основных принадлежностей, которые можно найти в местном магазине для рукоделия, таких как холсты, акриловые краски и кисти.

Лично мне нравится использовать простые ремесленные краски с моими собственными детьми и учениками, которых я учил в прошлом. Он плавно течет и с ним легко работать.

Яблочная бочка в клетку изготавливает набор из 18 предметов, который они продают на Amazon. Еще мне нравятся краски ДекоАрт. А еще есть очень недорогая краска для рукоделия, которую продает Майклс, под названием CraftSmart. Столько вариантов!

Затем, когда ваш ребенок будет готов, вы можете перейти на акриловые краски школьного уровня, такие как Liquitex BASICS. Эта краска немного гуще, но она более плавно смешивается и после высыхания приобретает красивый матовый оттенок

Что касается кистей, то для начала обычно можно взять набор кистей из разных наборов. Мне нравится использовать синтетические кисти. Имейте в виду, что в учебнике может потребоваться определенный размер кисти, но технически вам не обязательно использовать именно его.

Если вы ищете подробный список расходных материалов для начала работы с акриловыми красками, загляните на мою страницу здесь. На этой странице я более подробно расскажу о размерах кистей и красках.

С какого рисунка начать

Начните с простого рисунка, а затем увеличивайте его по мере того, как ваш ребенок привыкает к рисованию.

Я также рекомендую вам рисовать с вашим ребенком бок о бок по принципу «я делаю, мы делаем». Другими словами, сначала продемонстрируйте каждый шаг и попросите ребенка повторить.

Здесь, на сайте Step By Step Painting, я создаю уроки рисования на холсте для всех возрастов! Я не считаю, что возраст должен быть установлен на конкретной картине. Если вы видите тот, который вдохновляет вас или вашего ребенка, я призываю вас обоих попробовать!

Ниже приведен список из галереи учебных пособий по рисованию, специально разработанных для детей из-за темы или уровня навыков.

У каждого есть обучающее видео, и у большинства есть простое видео. Наслаждаться!

Галерея бесплатных учебных пособий по рисованию для детей:

См. мою полную галерею

Милая божья коровка Голубая ромашка Лама Как рисовать пузыри Как рисовать динозавра Пасхальный кролик Легкое мороженое Конус Радуга Фон Американский флаг Небо Хэллоуин Кошка Драконы и замок Сова Всегда люблю Как нарисовать панду Мама и я Пингвин Пряничный домик Медведь Гора Живопись Пасхальное яйцо Пейзаж Две кошки День Благодарения Индейка Сова Луна Фламинго

Ищете другие картины?

У меня есть полная галерея уроков рисования. Любой из моих уроков можно адаптировать для всех возрастов! Ознакомьтесь с моим полным списком пошаговых руководств по рисованию здесь:

Поделись этой публикацией!

21,3 тыс. акций

Это еще не все — Better Kid Care — Penn State Extension

Почему живопись так ценна?

Воспитатели могут запланировать занятия рисованием, чтобы заполнить часть расписания, но большинство педагогов обнаруживают, что рисование становится гораздо большим, чем просто занятие. Рисование — это способ для детей делать многие важные вещи: передавать идеи, выражать эмоции, использовать свои чувства, исследовать цвет, исследовать процесс и результаты, а также создавать эстетически приятные работы и впечатления.

Они слишком молоды?

Большинство воспитателей придают большое значение рисованию с очень маленькими детьми. Важно учитывать любые факторы безопасности, такие как нетоксичные материалы и возможность испытать процесс без травм. Даже очень маленькие дети могут окунуть пальцы в смесь для рисования и размазать ее по столу или подносу.

У детей формируется множество связей и представлений о том, как процесс рисования работает для них, а также о том, что им в нем нравится. Посмотрите, как ребенок рисует, и вы увидите полностью занятого ребенка. Мы почти можем видеть детские мысли, такие как: «Когда я нажимаю на кисть, моя линия становится больше», или «Мне нравится это мешать, но я не хочу наносить это на бумагу или прикасаться к ней», или «Я смешал красный с большим количеством красного и оранжевого и получил огненно-красный цвет!»

Пока мы слушаем и наблюдаем, мы можем начать понимать, как ребенок воспринимает свой мир, его способности к развитию, а также его потребности или интересы.

Вдохновляйтесь!

И взрослых, и детей могут вдохновлять другие художники (известные или нет!), книги, музеи, природа, каталоги ресурсов, художественные магазины или даже просто повседневные материалы, идеи и опыт.

Научить детей готовиться к самостоятельному рисованию – хорошая идея. Поощряйте детей просить рисовать, а также просить материалы для использования. Расскажите, где хранятся материалы, как прикрепить бумагу к мольберту или приклеить скотчем к столу, где разместить для сушки и как правильно очистить.

Предложите ценный опыт рисования

Маленьким детям часто интересен успокаивающий процесс рисования. Приятное ощущение от рисования снова и снова, возможно, двумя кистями или пальцами, вот что важно. Нужно поощрять опыт там, где он интересен ребенку, а не взрослому. По мере развития дети становятся более сосредоточенными на создании представлений и передаче идей.

Маленьким детям нужны большие листы бумаги (чтобы иметь полный диапазон движений), а также кисти разных размеров, чтобы экспериментировать (найти то, что лучше всего подходит для контроля). Подумайте о том, чтобы предлагать меньшее количество краски, чтобы дети меньше разливались и могли смешивать цвета, не испортив большие емкости с краской. Смешение цветов дает бесконечные открытия.

Места для рисования должны поддерживать физические способности ребенка. Мольберты должны быть на правильной высоте или должны быть добавлены прочные платформы для регулировки высоты. Отодвиньте стулья от столов, чтобы дети могли вставать и рисовать, если захотят. Очень маленьких детей можно держать на коленях или сидеть на полу со взрослым.

Насыщенные разговоры

Очень важно реагировать на детские рисунки и поощрять их. Сначала проверьте, открыто ли приглашение для разговора. Хорошим способом начать может быть описание того, что вы видите; «На вашей картине длинные синие линии и оранжевые круги». Подождите, чтобы увидеть, если ребенок отвечает; она может захотеть поделиться с вами чем-то еще или просто вернуться к своей картине. Прерывание может помешать процессу рисования.

Comments

Leave Comment