Малюнок сонячної системи: Изображения Солнечная система | Бесплатные векторы, стоковые фото и PSD


20.02.2021 Facebook Twitter LinkedIn Google+ Разное


Содержание

Сонячна система, її склад 👍, Науковий портал Predmety.in.ua

ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА

&3. Сонячна система, її склад

Пригадай! До якої природи належать Сонце, Місяць і зорі? Що ти знаєш про Сонячну систему?

Сонце, Місяць, зорі – об’єкти неживої природи. їх називають іще небесними, або космічними тілами, оскільки вони знаходяться в космічному просторі. У Всесвіті безліч небесних тіл, які відрізняються формою, розмірами, температурою поверхні та іншими ознаками. Наша планета Земля теж космічне тіло, яке входить до складу Сонячної системи. Сонячну систему утворюють Сонце та інші космічні

тіла, які рухаються навколо нього.

Розглянь малюнок. Яке місце в Сонячній системі займає Сонце? Зверни увагу на форму тіл, які обертаються навколо Сонця. Назви ці тіла.

Мал. 5. Будова Сонячної системи

У центрі Сонячної системи знаходиться Сонце. Навколо нього на різних відстанях обертаються 8 великих космічних тіл – планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Кожна планета рухається своїм шляхом – уявною лінією, яку називають орбітою. У більшості планет є природні супутники – небесні тіла, що обертаються навколо цих планет по власних

орбітах.

Тіла Сонячної системи зазвичай мають кулясту форму. Сонце відрізняється від Землі та інших планет велетенським розміром і температурою поверхні. Як і інші зорі, Сонце – розжарене тіло, яке випромінює багато світла й тепла. Планети та їхні супутники – це холодні космічні тіла, які освітлюються й обігріваються Сонцем. Вони відбивають сонячне світло, що потрапляє на їхню поверхню, і тому на нічному небі нагадують яскраві зорі.

Навколо Сонця рухаються і малі космічні тіла – астероїди, комети й метеороїди. Вони, як і планети, не випромінюють світла й тепла.

Астероїди – це порівняно невеликі небесні тіла неправильної форми, які раніше називали малими планетами. Між орбітами Марса і Юпітера вони утворюють кільце – так званий пояс астероїдів.

По дуже витягнутих орбітах рухаються навколо Сонця комети. Наближаючись до нього, вони утворюють блискучий слід із космічного пилу та газів, схожий на велетенський хвіст.

Метеороїди – це тверді небесні тіла, менші за розмірами від астероїдів і комет. Потрапляючи з космосу в повітряний простір Землі, вони згорають. У нічному небі ти можеш побачити “падаючі зорі”, які летять, залишаючи блискучі сліди. Уламки метеороїдів, які повністю не згоріли і впали на земну поверхню, називають метеоритами (мал. 7).

Мал. 6. Падіння метеорита біля берегів Туреччини (2012 р.)

Мал. 7. Гоба – найбільший залізний метеорит, знайдений на Землі

Поміркуйте! Чому Земля не зіштовхується із Сонцем під час свого руху?

Обговоріть! Чим подібні Сонце і планета Земля? Чим відрізняються?

Космічне тіло, Сонячна система, планета, орбіта, природний супутник, астероїд, комета, метеороїд.

Перевір свої знання

1. Що таке космічні тіла? Наведи приклади.

2. Чим відрізняються між собою небесні тіла?

3. Які тіла входять до складу Сонячної системи?

4. Дмитрик перерахував планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Яку помилку допустив хлопчик?

5. Як називають шлях, по якому планета рухається навколо Сонця?

Підсумуємо разом

Космічні тіла – це об’єкти неживої природи, які перебувають у постійному русі в безмежному просторі – Всесвіті. До них належать зорі, планети, природні супутники планет, астероїди, комети й метеороїди. Сонце і космічні тіла, що обертаються навколо нього, утворюють Сонячну систему.

ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ » Допомога учням

Інші завдання дивись тут…

ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ.

У Сонячній системі налічують вісім планет, вони рухаються  своїми орбітами навколо Сонця й світять нам відбитим від нього світлом, шість з них мають природні супутники. 

Природні супутники — небесні тіла, які обертаються навколо планет. 

Штучні супутники – спеціальні пристрої, створені людьми, що рухаються навколо планет.

 

ПЛАНЕТИ — великі небесні тіла кулястої форми, що самі не випромінюють ні світла, ні тепла, рухаються по своїх орбітах навколо зорі. Всі планети Сонячної системи перебувають на своїх орбітах завдяки величезній силі сонячного тяжіння, ось чому Сонце — центр Сонячної системи.

До серпня 2006 року дев’ятою планетою вважали Плутон (був відкритий 1930 року), але з розвитком науки і техніки його краще дослідили й з’ясували, що за ним рухається багато небесних тіл, схожих на нього за розмірами.

Групи планет Сонячної системи:

планети земної групи

Меркурій, Венера, Земля, Марс

мають порівняно невеликі розміри, значну густину та складаються здебільшого з твердих речовин

планети-гіганти

Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун

мають великі розміри, малу густину та складаються переважно з газів

 

Рік — це час, протягом якого планета здійснює повний оберт по своїй орбіті навколо Сонця (що далі від Сонця перебуває планета, то довше на ній триває рік).

Земний рік – час повного оберту планети Земля по своїй орбіті навколо Сонця. 

Земна доба – час повного оберту Землі навколо своєї осі.

Що далі від Сонця перебуває планета, то довше на ній триває рік.

Що повільніше обертається планета навколо своєї осі, то довше на ній триває доба. 

Що ближче планета перебуває до Сонця, то вища на ній температура.

 

Назви планет відповідають іменам богів, яким поклонялися давні люди: Меркурій (римський бог торгівлі), Венера (римська богиня кохання і краси), Марс (римський бог війни), Юпітер (римський верховний бог-громовержець), Сатурн (римський бог землеробства, батько Юпітера), Уран (грецький та римський бог неба), Нептун (римський бог морів та судноплавства).

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛАНЕТ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ. 

МЕРКУРІЙ.

Діаметр 4900 км.

Відстань до Сонця 58 млн км.

Температура на поверхні вдень +430 °С, вночі знижується до -200 °С

Тривалість року 88 земних діб.

Тривалість доби 

176 земних діб.

Природних супутників нема.

Меркурій розміщений близько до Сонця, тому постійно «ховається» в його променях (його важко побачити на небі). 

Уся поверхня вкрита, ніби шрамами, величезними ямами, кратерами від ударів метеоритів.

Відсутність атмосфери зумовлює велику різницю температур між освітленою та неосвітленою Сонцем поверхнею.

***

ВЕНЕРА.

Діаметр  12100 км.

Відстань до Сонця 108 млн км.

Температура на поверхні вдень і вночі +450°С, парниковий ефект.

Тривалість року 224,7 земних діб.

Тривалість доби 117 земних діб.

Природних супутників нема.

Венера (за схожість розмірами її називали сестрою Землі) першою з’являється на небі ввечері коли ще світить Сонце. 

Після  заходу Сонця  вирізняється своєю яскравістю, світить недовго і через годину-другу зникає. 

За яскравістю на небі Венера третя після Сонця і Місяця. 

Постійно оповита густими хмарами, переважно з вуглекислого газу, тому добре розглянути її з космосу не можна, спостерігається парниковий ефект. 

Хмари сірчаної кислоти надають їй жовтувато-білого кольору.

Води на цій планеті немає, кисню — практично теж. 

Орбіта має форму майже правильного кола, швидкість руху по орбіті близько 35 км/с.

Напрямок обертання зворотний напрямку обертання навколо Сонця.

***

ЗЕМЛЯ.

Діаметр  12800 км.

Відстань до Сонця 150 млн км.

Температура на поверхні від -90 °С в Антарктиді до +70 °С в пустелі.

Тривалість року 365,25 діб.

Тривалість доби 24 години.

Природний супутник Місяць.

Земля має повітряну атмосферу. Понад 70% поверхні вкрито водою.

***

МАРС.

Діаметр  6800 км.

Відстань до Сонця 228 млн км.

Температура на поверхні від -70 °С до +20 °С.

Тривалість року 687 земних діб, або 1,9 земних років.

Тривалість доби 24 години 39 хв.

Природні супутники два Фобос (в перекладі з грецької означає «страх») і Демос («жах»)

Червона (бо ґрунт насичений залізом) планета Марс рухається навколо Сонця по еліптичній (схожій на стиснене коло) орбіті.

Марс і Земля кожні 15-17 років зближуються (називають великим протистоянням), тоді Марс не зникає з неба всю ніч і світиться особливо яскраво, червоно-помаранчевим кольором. 

На ньому є повітряна оболонка, яку складає переважно вуглекислий газ.

Можна добре роздивитися в телескоп. 

Його поверхня вкрита плямами жовтого й червоного кольору (вчені назвали материками). 

Можна розгледіти мереживо з темніших ліній і плям (на думку вчених, це річки, озера і моря).

***

ЮПІТЕР.

Діаметр  143000 км.

Відстань до Сонця 780 млн км.

Температура на поверхні від -140°С. 

Тривалість року 12 земних років.

Тривалість доби приблизно 10 годин.

Природні супутники 67.

Найбільша планета сонячної системи Юпітер. Маса в 2,5 раза більша за масу всіх її планет разом узятих і в 317 разів більша за масу Землі.

Учені передбачають, що поверхня Юпітера рідка або навіть газоподібна, а в центрі є тверде ядро.

Юпітер — це велетенська куля, що швидко обертається. У його повітряній оболонці стрічками тягнуться довгі шари хмар, через які планета видається смугастою.

***

САТУРН.

Діаметр  120000 км.

Відстань до Сонця 1400 млн км.

Температура на поверхні середня -170°С. 

Тривалість року 30 земних років.

Тривалість доби 10 годин.

Природні супутники 62, найбільший має назву Титан .

Оточений кільцями Сатурн друга за розмірами планета Сонячної системи.

Кільце Сатурна утворене величезною кількістю кілець, що складаються з частинок криги, пилу, різної величини кам’яних уламків, вони рухаються навколо планети, ніби супутники, і так близько розташовані один до одного, що здалеку здаються суцільним поясом планети.

Учені передбачають, що поверхня планети газоподібна.

***

УРАН

Діаметр  51000 км.

Відстань до Сонця 2900 млн км.

Температура на поверхні середня -200°С. 

Тривалість року 84 земні роки.

Тривалість доби 17 годин.

Природні супутники 27.

Темні кільця 11.

Інколи Уран  помітний неозброєним оком, він тьмяний і повільно рухається, тому раніше його вважали дуже віддаленою зорею.

Орбіта майже кругова орбіта.

Вісь обертання Урана майже горизонтальна. 

Напрямок обертання зворотний напрямку обертання навколо Сонця.

У складі планети наявна велика кількість льоду, її відносять до «крижаних гігантів».

***

НЕПТУН.

Діаметр  48000 км.

Відстань до Сонця 4500 млн км.

Температура на поверхні нижче -200°С. 

Тривалість року 164,8 земних років.

Тривалість доби 16 годин.

Природні супутники 14.

Кільця 4.

Нептун відкрили за допомогою розрахунків і законів астрономії.

Третя за масою планета Сонячної системи рухається навколо Сонця майже круговою орбітою. 

Атмосфера складається з водню, гелію і метану.

Постійний ураган і вітри зі швидкістю до 640 км/год.

У складі планети наявна велика кількість льоду, її відносять до «крижаних гігантів».

Інші завдання дивись тут…

 

Заставка Солнечная Система 3D – Расширьте свои знания о нашей солнечной системе и удивитесь новым интересным фактам!

Древние люди, глядя на ночное небо, видели только звезды и не догадывались, что наше светило, сама Земля и восемь других планет – это дружная космическая семья, именуемая Солнечной системой. Сегодня этот факт известен со школьной скамьи, но возможность насладиться картинкой, наглядно демонстрирующей строение, состав, динамику движения всех планет этого сообщества, включая Солнце, появляется достаточно редко. Пользователи анимированной заставки Солнечная Система 3D имеют возможность восполнить этот пробел в полной мере.

Даже если астрономия не ваш конек, наглядные данные о строении Солнечной системы, представленные с соблюдением реальных пропорций, позволят вам пополнить свой багаж знаний. А для любителей космической тематики возможность детально исследовать загадочный пояс астероидов или насладиться видом колец Сатурна – это наслаждение в чистом виде.

Среди несомненных достоинств заставки рабочего стола Солнечная Система 3D следует отметить и поразительную точность отображения траекторий движения планет, смоделированную с использованием современных вычислительных методов. Нельзя не упомянуть и тот факт, что с помощью этой программы вы сможете получить представление о внешности не только всех планет, но и их спутников, приводится и справочная информация о размерах, составе, геологических особенностях этих космических объектов. Жители Южного и Северного полушарий смогут изучить строение недоступной части звездного неба, наблюдая наиболее яркие и известные созвездия в составе Млечного пути.

Установив Солнечная Система 3D на свой компьютер, вы получите не только очень красивую заставку на космическую тематику, но и отличный познавательный ресурс, расширяющий ваши познания в области астрономии.


Сонячна система. 4 клас 👍

Тема. Сонячна система

Мета. Ознайомити учнів з елементами астрономії, на доступних прикладах розкрити такі поняття: Всесвіт, Сонце, планети, Сонячна система; формувати науковий світогляд, уміння міркувати, аналізувати, робити висновки, працювати в групах для виконання пошукових завдань; розвивати навички критичного мислення (через ознайомлення з інформацією її обробку та створення власних ідей), спостережливість і кмітливість; виховувати інтерес до наукових знань.

Обладнання. Ілюстрації до теми, таблиці, атлас (“Мир и человек”),

схема-малюнок Сонячної системи, додаток-стаття “Сонячна система”, комп’ютер, фотографії Сонця і планет Сонячної системи, зірки з запитаннями.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Технологія. “Мозкова атака”

Хід уроку

I. Повідомлення теми і мети уроку
На сьогоднішньому уроці

Я запрошую вас, любі діти,

Полинуть в дивні і незвідані світи…

Де в небесах таких прозорих

Пливуть космічні кораблі,

А зорі сяють так казково,

І все навколо загадкове,

Що думаєш: “Я уві сні”.

Ми з вами дізнаємось, що є за межами нашої планети Земля у безкрайому просторі

Космосу.

II. Актуалізація Опорних Знань

1. Групова “Мозкова атака”

Діти, заплющіть на хвилинку очі і подумайте, якою ви собі уявляєте і що ви знаєте про Сонячну систему. А зараз об’єднайтесь у групи і складіть список своїх думок про Сонячну систему.

2. Презентація групами своєї роботи.

Кожна група називає по черзі свої висловлювання. В цей час всі можливі варіанти записуються на дошці (це можуть бути окремі слова, фрази, речення)

III. Сприймання та усвідомлення навчального матеріалу.

– Що ж насправді являє собою Сонячна система, що таке наша Земля, на якій ми живемо, розкажуть наші консультанти.

1. Повідомлення учнів-консультантів.

1-ий консультант.

У безхмарний ясний вечір небо над нашою головою всіяне міріадами яскравих зірок. Нам вони здаються маленькими блискучими крапочками, бо знаходяться дуже далеко від Землі. Насправді ж зірки – це величезні розжарені кулі, які складаються з газів і світяться власним світлом. Вони схожі на Сонце і рухаються навколо своєї осі, як і наша Земля.

Зірки відрізняються одна від одної своїми розмірами. Є зірки-гіганти, а є карлики.

Від температури зоряного газу залежить колір зірки: білі та блакитні мають температуру поверхні 10-20 тисяч градусів, жовті – 6-7 тисяч градусів, червоні – 3-4 тисячі.

2-ий консультант.

Відгадайте загадку.

Сходить вранці без насіння,

Оживляє світ промінням.

Не само воно гуляє

Цілих дев ‘ять друзів має

Енергійно всіх тримає! (Сонце)

Наше Сонце – це велетенська зірка, вона має температуру жовтої зорі. Ми знаємо, що Земля обертається навколо своєї осі за 24 години, а Сонце робить це за 27 земних діб, тобто за 648 годин. Можете уявити, яке воно величезне.

Температура на поверхні Сонця сягає 6 тисяч градусів, а в глибинах – від 10 до 15 млн. градусів. Сонце виділяє велику кількість тепла та енергії. Такі велетенські тіла як Сонце, мають велику силу притягання.

Тому утворилися планети, які постійно рухаються навколо Сонця. Кожна планета рухається по своїй орбіті.

3-ий консультант.

Меркурій По першій доріжці іде,

По другій – красуню Венеру Веде,

А рідна Земля Ось по третій біжить,

А Марс По четвертій за ними спішить.

Юпітер За Марсом на п ‘ятій орбіті,

Сатурн Аж на шостій, в кільце він одітий.

По сьомій орбіті Уран Ось біжить,

Нептун За Ураном по восьмій летить.

Найдалі від Сонця Плутон Пробігає –

Там довга зима, там усе замерзає.

Планети – це небесні тіла, що не випромінюють світла і тепла. За розмірами вони неоднакові і розташовані на різній відстані від Сонця.

4-ий консультант.

Сонячна система – це Сонце і сукупність космічних тіл, що рухаються навколо нього. До складу Сонячної системи входять 9 великих планет, 32 супутники планет, астероїди – малі планети, які можна назвати літаючими островами, метеорити – літаючі брили чи камені. Є й дрібні метеоритні частинки – літаючі піщинки і пилинки, які мчать по своїй орбіті швидше, ніж куля з гвинтівки.

Навколо Сонця обертаються також комети, які складаються з ядра і хвоста. Хвіст – це речовини, з яких складається комета, що під час польоту випаровуються. Кометні хвости витягуються іноді на мільйони кілометрів.

2. Робота з науковим текстом.

А) Ознайомлення з позначками.

Настав час готуватися до читання статті. Під час читання ви маєте робити позначки на полях: (+) – я знаю, (-) – я не знав. Немає потреби помічати кожний рядок, Позначка має показати ваше ставлення до інформації вцілому.

Такий вид роботи допомагає учням визначитися у матеріалі, ще раз перечитати невідоме.

Б) Читання тексту.

IV. Рефлексія

(здатність до самопізнання, вміння зіставляти та аналізувати свої власні дії).

1. Осмислення учнями знань.

– Зараз, коли ви прослухали повідомлення учнів-консультантів, прочитали статтю, зупиніться на хвилинку, подумайте над тим, що ви прочитали. Погляньте на записи, що на дошці про те, що ви знали, чи думали, що знаєте про Сонячну систему. Зіставте свої знання.

2. Робота у групах.

У кожної групи на парті лежать зірочки, а на них запитання. Прочитайте питання, обговоріть їх у групах. Якщо вам важко дати відповідь відразу, зверніться за допомогою до тексту.

Що таке зірка? Чому зорі здаються нам дуже маленькими? Земля – це зірка чи планета? Чому Сонце постійно випромінює світло і тепло?

Яке значення для Землі має Сонце? Планети не випромінюють власного світла. Чому ми їх бачимо? Що називається орбітою планети?

Що таке Сонячна система?

3. Узагальнення знань учнів.

Розв’язання кросворду:

1. На полі оксамитовім
є чарівне письмо.
Ясні сріблясті літери
і пишеться само.
Удень воно ховається,
Щоб уночі світить,

А хто з вас постарається

Той зможе полічить. (Зорі)

2. Яка планета носить назву Бога морів. (Нептун)

Яка наука вивчає зірки? (Астрономія)

4 , 5. Коли мати входить в хату, всіх вона вкладає спати.
А як батько заходить, всіх на ноги підводить.

Хто зуміє відгадати, що за батько, Що за мати? (День, ніч)

6. Океани й континенти,

Гори й ліс, міста й поля,

Це малюк, твоя планета

Називається… (Земля)

Що допомагає вам подолати труднощі у навчанні, прочитайте у виділених квадратах. (Знання) Про що дізналися на уроці? Що вам сподобалося найбільше?

V. Домашнє завдання (диференційоване)

1.Творче завдання: підготувати повідомлення про одну із одну із планет Сонячної системи за допомогою додаткової літератури.

Перечитати текст і попрацювати із позначками (-). Намалювати схему Сонячної системи і підписати назви планет.

Додаток

Сонячна система

Науковий текст

Позначки (+) або (-)

Зорі

На нічному небі, ніби маленькі – вогники, поблискують зорі. Зорі – космічні тіла. Кожна зоря – це велетенська розпечена куля. Температура на їх поверхні різна. Від температури поверхні залежить колір зорі.

Зорі розташовані групами, які називаються сузір ‘ями. Ще в давнину люди дали назви сузір’ям за їх подібністю до різних предметів. Наприклад, є сузір’я Велика Ведмедиця, мала Ведмедиця, Стрілець, Риби та інші.

Зорі здаються над малесенькими тому, що знаходяться дуже далеко від Землі. Найближча до Землі зірка – Сонце. Відстань від Землі до Сонця 150 млн км. А до іншої найближчої зорі – у 270 тисяч разів далі.

Зорі різняться між собою розмірами. Сонце – зоря середньої величини. Його діаметр – 1 млн 392 тис. км. Інші зорі у мільярди разів більші за Сонце або значно менші від нього.

Сонце

Температура на поверхні Сонця сягає 6 тис. градусів, а в глибині – до 15 млн градусів. За такої температури всі речовини, з яких складається Сонце, перебувають у розпеченому газоподібному стані. Тому Сонце постійно випромінює багато світла і тепла.

Сонячним світлом і теплом освітлюються й обігріваються планети, які рухаються навколо Сонця.

Планети Сонячної системи

Планети не випромінюють світла і тепла. Це холодні космічні тіла. Їх освітлює й обігріває Сонце. Планети здаються нам яскравими зорями. Це тому, що вони світяться відбитим сонячним світлом. Шлях, по якому планета рухається навколо Сонця називається орбітою.

Навколо Сонця рухаються 9 планет. У більшості з них є природні супутники – космічні тіла. Вони рухаються навколо планет по своїх орбітах. Земля має і супутник – Місяць, Марс – 2, у Юпітера – 16, а в Сатурна -18 супутників.

Крім планет навколо Сонця рухаються також астероїди, комети й метеори. Сонце, планети, їх природні супутники, астероїди, комети, метеори, які рухаються навколо Сонця, – утворюють Сонячну систему.

Наша Сонячна система

Реферат
з астрономії
на тему:
«Наша З Сонячні система»

Зміст
1. Введення
2. Що таке і з чого складається Сонячна система?
2.1 Планети земної групи
2.2 Планети-гіганти або планети юпитерианской групи
3. Основна інформація про Сонце
4. Дослідження Сонячної системи
5. Астрономи навели порядок в Сонячній системі
6. Головна мета польотів до тіл Сонячної системи
7. Польоти до малих тіл Сонячної системи
8. Центр Дальнього Космічного Зв’язку (ЦДКС) в Євпаторії
9. Освоєння ресурсів Сонячної системи та перспективи міжзоряних польотів
10. У космічний політ під сонячним вітрилом
10.1 Система стабілізації
10.2 Регата-плазма
10.3 Регата-астро
10.4 Польоти до астероїдів і комет
Література

1. Введення
АСТРОНОМІЯ — це наука, яка займається вивченням об’єктів і явищ, що спостерігаються за межами атмосфери землі. Недарма прабатьки сучасної цивілізації стародавні греки в числі дев’яти муз шанували і покровительку астрономії — Уран. Як наука, астрономія грунтується насамперед на спостереженнях. На відміну від фізиків астрономи були позбавлені можливості ставити експерименти. Практично всю інформацію про небесні тіла приносить нам візуальне спостереження. Тільки в останні п’ятдесят років окремі світи стали вивчати безпосередньо: зондувати атмосфери планет, вивчати місячний і марсіанський грунт. Астрономія тісно пов’язана з іншими науками, насамперед із фізикою та математикою, методи яких широко застосовуються в ній. Але й астрономія є незамінним полігоном, на якому проходять випробування багато фізичних теорії. Космос — єдине місце, де речовина існує при температурах в сотні мільйонів градусів і майже при абсолютному нулі, в порожнечі вакууму і в нейтронних зірках. Останнім часом досягнення астрономії стали використовуватися в геології і біології, географії та історії.
Масштаби спостережуваного Всесвіту величезні і звичайні одиниці вимірювання відстаней — метри та кілометри — тут малопридатні. Замість них вводяться інші.
Астрономічна одиниця використовується при вивченні Сонячної системи. Це розмір великої півосі орбіти Землі: 1 а.о. = 149 мільйонів кілометрів. Більші одиниці довжини — світловий рік і парсек, а також їх похідні (кілопарсек, мегапарсек) — потрібні в зоряній астрономії та космології. Світловий рік — відстань, яку проходить промінь світла у вакуумі за один земний рік. Він дорівнює приблизно 9,5 • 1015 м. Парсек історично пов’язаний з вимірюванням відстаней до зірок за їх паралаксом і становить 1 пк = 3,263 світлового року = 206 265 а.о. = 3,086 • 1016 м.
Зараз вже немає необхідності визначати курс корабля по зірках, пророкувати розлив Нілу або вважати час за пісочним годинах: на зміну астрономії тут прийшли технічні засоби. Але астрономія і космонавтика, як і раніше незамінні в системах зв’язку і телебаченні, у спостереженнях Землі з космосу.
Астрономія вивчає фундаментальні закони природи і еволюцію нашого світу. Тому особливо велике її філософське значення. Фактично, вона визначає світогляд людей.
Зрозуміти природу спостережуваних тіл і явищ у Всесвіті, дати пояснення їх властивостями, люди хотіли завжди. Але вони будували картину світу, відповідну з тими даними, які мали і своїм світогляду. З плином часу картина світу змінювалась, тому що з’являлися нові факти і нові думки про сутність небесних явищ, а головне — з’являлася можливість перевірити правильність тих чи інших ідей через спостереження і вимірювання, використовуючи досягнення суміжних з астрономією наук. Не завжди зміна поглядів на світ мало характер простого уточнення — іноді це була справжня революційна ломка старих уявлень, як, скажімо, підтвердження геліоцентричної системи Коперника або теорії відносності Ейнштейна. Але і в ці переломні моменти астрономи зберігали глибоку повагу до праць своїх попередників, розглядаючи їх внесок як серйозний і важливий етап у загальному русі до істини.
Що йде корінням у сиву давнину, історія астрономії малює нам творців цієї науки як людей, кожен з яких представляв свій час. Їм були притаманні звичайні людські емоції і слабкості, їхні міркування містили і геніальні прозріння, і прикрі помилки. Але всі ці люди були підкорені величчю світобудови і спрямовували свої сили до пізнання істини про нього.
Професійних астрономів небагато — близько 10 тис. чоловік на всій земній кулі. Але завдяки зростаючому науково-технічному потенціалу цивілізації цієї кількості виявляється достатньо для того, щоб астрономічні дослідження швидко просувалися вперед.
Останні роки все більшої популярності набуває аматорська астрономія. Ціла армія шанувальників цієї науки купує або самостійно конструює телескопи, веде спостереження, фотографує небесні об’єкти. Їхній внесок у розвиток астрономії важко переоцінити.
Астрономія — це таке поле докладання людських сил та інтересів, яке може захопити будь-якого: і мрійника, і фізика, і лірика. Ось воно над вами — вічне зоряне небо, сповнене невимовною краси і високої таємниці. Воно відкрите всім і винагороджує вірних, наповнюючи їх життя світлом і сенсом. [1]

2. Що таке і з чого складається Сонячна система?
Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон. Ці дев’ять планет, що обертаються по величезних еліпсах навколо Сонця і утворюють нашу Сонячну систему. Сонячна систем разом з мільйонами інших зоряних систем утворюють нашу галактику — Чумацький Шлях. Оскільки Сонце перебувати на околиці Чумацького Шляху, то в ясну ніч його можна спостерігати у вигляді широкого слабо мерехтливого пояса.
За останній час ми багато дізналися про планети і зірки. Нам відомі їх розміри, вага і склад, відстань від них до Сонця і швидкості їх обертання. А сучасні астрономічні прилади, такі, як радіотелескопи і космічні зонди, дозволили нам з’ясувати, як же виник Всесвіт і зірки. Наше Сонце і планети народилися приблизно 5 мільярдів років тому з частинок пилу і газу, яких і сьогодні ще багато у Всесвіті. Ці частинки взаємно притягуються і з часом збираються в різних місцях Всесвіту в щільні хмари. Коли в хмарі набирається достатньо речовини, через збільшення сили тяжіння воно починає стискатися. У ньому підвищується тиск і температура, і врешті-решт воно починає палати — так виникло наше Сонце. Коли частинки пилу і газу збираються разом і ущільнюються, вони починають все швидше обертатися навколо центру нового небесного тіла. Зі збільшенням швидкості обертання збільшується і відцентрова сила, що діє на обертові тіла у протилежний від центру бік. Саме вона не дозволяє речовині впасти на формується Сонце, змушуючи певну його частину збиратися навколо центрального світила.
У Сонячній системі живуть самі різноманітні мешканці. Планети з їх місяцями, комети, астероїди, метеорні рої і міжпланетна середа, утримувані гравітаційним притяганням Сонця. Якщо не говорити про Сонце, в світлі якого меркне все, то головними членами Сонячної системи є планети. Планети є другими за значимістю, бо вони — самі масивні тіла, що знаходяться на орбітах навколо Сонця. Планети і астероїди рухаються навколо Сонця по орбітах, що лежить близько до площини земної орбіти і сонячного екватора і в тому ж напрямку, що і Земля. Орбіти великих планет лежать в межах 40 а. е. від Сонця, хоча область гравітаційного впливу Сонця набагато більше. Комети, спостережувані всередині Сонячної системи, можливо, походять з хмари Оорта, що знаходиться на відстані багатьох тисяч астрономічних одиниць.
Планети в Сонячній системі зібралися у дві компанії. Ближчою до Сонця є четвірка планет земної групи. Вони отримали свою назву за схожість з нашою планетою Земля. На вже поважних відстанях від центрального світила розташувалися планети-гіганти. Їх теж чотири. Давайте подивимося, чому ж ці дві групи один від одного відрізняються. [1]
2.1 Планети земної групи
До планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля і Марс (у порядку далекості від Сонця). При дослідженні цих планет з’ясувалося, що всі вони володіють малими розмірами і, головне, масами. Сама масивна з планет земної групи — Земля — ​​до 330000 разів легше Сонця. Однак щільність планет земної групи досить велика: у середньому, вона в п’ять разів більше щільності води. [1]
2.2 Планети-гіганти або планети юпитерианской групи
Планети-гіганти розташувалися за орбітою Марса. Це Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Вже давно астрономи знають, що планети-гіганти набагато більше і масивніше планет земної групи. Найлегший гігант — Уран — у 14,5 рази масивніше Землі. Але навіть сама масивна планета Сонячної системи — Юпітер — в 1,000 разів поступається в цьому показнику Сонця. Втім, треба сказати, що за астрономічними мірками цю різницю можна назвати значною, але не величезною. У той же час, щільність планет гігантів 3-7 разів поступається щільності планет земної групи.
У планет-гігантів немає твердої поверхні. Гази їх великих атмосфер, ущільнюючись з наближенням до центру, поступово переходять у рідкий стан. Ці планети швидко здійснюють один оборот навколо своєї осі (10-18 годин). Причому, вони обертаються як би шарами: шар планети, розташований поблизу екватора, обертається швидше за все, а навколополярні області є найбільш неквапливими. Як ми побачили раніше, планети-гіганти — рідкі планети, цією обставиною і викликано їх незвичайне обертання. З тієї ж причини гіганти стиснуті у полюсів, що можна помітити в простій телескоп. Сонце, будучи газовим кулею, теж обертається шарами з періодом 25-35 діб. [1]

3. Основна інформація про Сонце
Для того, щоб зрозуміти будову такого гігантського об’єкта, як Сонце, потрібно уявити собі величезну масу розпеченого газу, яка сконцентрувалася в певному місці Всесвіту. Сонце на 72% складається з водню, а іншу частину в основному складає гелій. Ці два гази дуже легкі, але якщо згадати, що Сонце важить стільки ж, скільки важили б 333000 наших планет, то можна собі уявити, яка їхня концентрація. Температура зовнішньої оболонки Сонця становить 5900 °. Всередині ж вона складає 15 мільйонів градусів.
Випромінююча поверхню Сонця називається фотосферою. Фотосфера має зернисту структуру, яка називається грануляцією. Кожне таке «зерно» розміром майже з Німеччини і представляє собою піднявся на поверхню потік розпеченого речовини. На фотосфері часто можна побачити відносно невеликі темні області — сонячні плями. Вони на 1500 ° холодніше навколишнього їх фотосфери, температура якої досягає 5800 °. Через різницю температур з фотосферою ці плями і здаються при спостереженні в телескоп абсолютно чорними. Над фотосферою розташований наступний, більш розріджене шар, званий хромосферою, тобто «пофарбованої сферою». Таку назву хромосфера отримала завдяки своєму червоному кольору. І нарешті, над нею знаходиться дуже гаряча, але і надзвичайно розріджена частина сонячної атмосфери — корона. [1]

4. Дослідження Сонячної системи
Розширення спектрального діапазону спостережень сприяло вивченню планет та інших об’єктів Сонячної системи. ІЧ-спектроскопія дозволила визначити молекулярний склад планетних атмосфер і дещо дізнатися про мінеральному складі їх поверхні. Останнє особливо важливо для вивчення сімейств астероїдів і формування уявлень про природу породили їх тел. УФ-спектроскопія та інші методи спостережень виявилися корисними для вивчення верхніх шарів планетних атмосфер і гігантських водневих корон, що оточують комети.
Уявлення докосмічну епохи. До початку 1960-х років астрономи представляли внутрішні планети Сонячної системи як кам’янисті тіла з атмосферою. Про Меркурії було відомо мало. Було встановлено, що щільна атмосфера Венери в основному складається з вуглекислого газу. Радіоспостереження вказували на дуже високу температуру, але неясно було, чи належить вона до поверхні планети або до верхніх шарів її атмосфери. Передбачалося, що у поверхні Венери температура помірна і, можливо, навіть існує океан води. Марс не давав спокою астрономам своїми сезонними змінами полярних шапок, хмарами, яке так важко деталями поверхні. Після палких дебатів на початку 20 ст. між П. Ловелом (1855-1916) і більшістю інших астрономів про те, чи є на Марсі сліди життя, він залишався загадкової планетою.
Місяць, найбільш досліджений після Землі об’єкт Сонячної системи, була добре картографував ще до початку 20 ст. Однак природа численних кратерів на її поверхні (вулканічна активність або метеоритні удари?) Довгий час залишалася темою гострих дискусій, поки більшість учених не схилилися до гіпотези про ударну природі більшості місячних кратерів. Походження Місяця і її зв’язок із Землею також залишалися предметом суперечок. Якщо Місяць, як вважали деякі відомі вчені, є первинним тілом, не змінилися з епохи формування Сонячної системи, то саме на ній зберігається ключова інформація, практично втрачена на Землі в результаті ерозії та інших процесів.
На початку 20 ст. вже було ясно, що зовнішні планети Сонячної системи істотно відрізняються від внутрішніх планет своїми величезними розмірами, малою щільністю і низькою температурою. Спектроскопічне виявлення метану як головної складової їх атмосфер стимулювало роботу астрономів над моделями внутрішньої будови гігантських газових планет. Розвинена після війни ІЧ-спектроскопія принесла нові дані і дозволила Дж.Койперу (1905-1973) вперше виявити атмосферу у супутника планети (це був Титан, супутник Сатурна). У 1955 було відкрито потужне радіовипромінювання Юпітера, походження якого залишилося неясним.
Дослідження за допомогою космічних апаратів. У другій половині 20 ст. вивчення Сонячної системи цілком змінили космічні зонди, підлетів до всіх планет (окрім Плутона), до Місяця і багатьом іншим супутникам, до кількох астероїдів і комет, а також безпосередньо вивчали Місяць, Венеру, Марс і Юпітер за допомогою автоматичних орбітальних і посадкових апаратів і навіть експедицій космонавтів (на Місяць)
Міжпланетний апарат «Марінер-2» поклав край надіям на помірний клімат Венери, вимірявши дуже високу температуру її поверхні. Десятки космічних апаратів, включаючи орбітальні, посадочні та атмосферні зонди, за минулі 40 років досить докладно вивчили Венеру. При температурі поверхні вище точки плавлення свинцю, що підтримує кору планети в пластичному стані, і з надзвичайно щільною атмосферою з вуглекислого газу, в якій плавають хмари з сірчаної кислоти, Венера виглядає малопривабливим місцем. «Марінер-10», пролетівши повз Венери, потім тричі пройшов повз Меркурія, сфотографувавши більше половини його поверхні, покритої кратерами, як місячна.
Марс після кожного візиту до нього космічних зондів представляється по-новому. «Марінер-4» вразив вчених зображеннями місяцеподібні поверхні Марса, густо покритої кратерами. «Марінер-6 і -7» виявили порожні русла, як ніби освічені протікала по ним у далекому минулому водою. «Марінер-9» передав з орбіти зображення всієї планети і відкрив на ній гігантські стародавні вулкани. Орбітальні апарати двох «Вікінгів» склали докладну карту планети, а їх посадочні апарати вивчали атмосферу і зразки в двох точках на її поверхні. Хоча ознак життя там не було виявлено, Марс показав себе динамічною планетою з багатою історією. Зіставлення різних еволюційних шляхів Венери, Землі та Марса стало першим серйозним досягненням космічної планетології, що об’єднала зусилля астрономів, геологів, фізиків, хіміків і метеорологів для розгадки природи планет.
Хоча Місяць привертала до себе увагу в основному з політичних та іншим ненауковим міркувань, її наукові дослідження дуже продуктивні. У 1960-х роках Місяць була оглянута і вивчена автоматичними станціями: спочатку — пролітають поблизу чи падали на її поверхню, а потім — орбітальними та посадочними. Дванадцять космонавтів на шести кораблях «Аполлон» (1969-1972) побували на поверхні Місяця, доставили туди прилади і привезли назад сотні кілограмів зразків породи. Вік Місяця виявився близьким до земного, а сама вона постала перед вченими хоча і не зовсім реліктової, як вони сподівалися, він все ж виконайте зовсім самостійний еволюційний шлях, відмінний від земного. Зразки місячного грунту та інші дані дозволили відтворити історію Місяця і, спираючись на це, зрозуміти багато аспектів ранньої історії Сонячної системи. Зокрема, статистичний аналіз місячних кратерів був використаний при вивченні поверхні інших планет. Експедиції до зовнішніх планет вимагають подальшого розвитку космічної техніки, споруди потужних носіїв і великих вкладень для реалізації грандіозних проектів, результати яких можна очікувати лише через багато років.
У 1970-1980-х роках кілька зондів були послані з розвідувальної метою до Юпітера, Сатурну, Урану і Нептуна. Навіть самі прозорливі планетологи були здивовані переданими на Землю зображень і даними. В атмосфері Юпітера темні смуги і світлі зони між ними, а також плями, які астрономи напружено вивчали із Землі, «розсипалися» на численні кольорові, закручені циклонами хмари. Кільця Сатурну, в яких при спостереженні в телескоп було помітно лише кілька щілин, з близької відстані стали схожі на грамофонній платівку з сотнями борозенок, можливо, завитого в спіраль. Системи кілець Урана і Нептуна, незадовго до цього виявлені з Землі, виявилися досить складними. У Юпітера також було відкрито тонке кільце. Крижані супутники усіх великих планет, які при спостереженні в телескоп виглядають світлими крапками або, в кращому випадку, крихітними дисками з кольоровими цятками, виявилися самобутніми об’єктами, кожен зі своєю складною історією. Космічні зонди виявили активні геологічні процеси, такі, як діючі вулкани, які викидають сірку, на супутнику Юпітера Іо, а також гейзери, фонтануючі азотом, на супутнику Нептуна Тритоні.
У 1986 армада космічних зондів різних країн зустрілася з кометою Галлея і передала зображення її ядра. На початку 1990-х років апарат «Галілео» оглянув два астероїда під час свого 2-річного подорожі в систему Юпітера, де він скинув зонд в атмосферу цієї планети. Зображення декількох астероїдів були складені за даними наземних радарів. [2]

5. Астрономи навели порядок в Сонячній системі
У Сонячній системі залишилося 8 планет. Таке рішення ухвалено 24 серпня 2006 року в Празі на 26-й Асамблеї Міжнародного астрономічного союзу. Після переділу Сонячна система стала виглядати дивно гармонійно: планети земної групи — пояс астероїдів — планети-гіганти — пояс Койпера. Серед планет запанував порядок, який і повинен бути в системі, населеної розумними представниками Всесвіту.
А почалося все в далекому 1930 році, коли Клайд Томбо після довгих безсонних ночей біля блинк-компаратор (приладу, що дозволяє виявляти рухомі небесні об’єкти на тлі нерухомих зірок) виявив слабеньку зірочку 14-ї зоряної величини. Зірочка повільно переміщалася на тлі зірок, а подальші розрахунки показали, що вона знаходиться за орбітою Нептуна. Це був Плутон. Подальші спостереження виявили першу «дивність» планети: її орбіта виявилася занадто витягнутої, що заходить навіть всередину орбіти Нептуна. Більш того, нахил орбіти нової планети до площини екліптики виявився рівним 17 градусам, що теж вирізняло її з стрункого ряду інших планет.
Але оскільки діаметр Плутона, виміряний найсучаснішими на той момент астрономічними приладами, досягав розмірів Меркурія (близько 5000 км), ученим нічого не залишалося, як визнати його дев’ятою планетою Сонячної системи. Багато років у всіх підручниках з астрономії навпроти даних про Плутоні стояли прочерки або питання і ніхто не думав про те, щоб змінити статус цього небесного об’єкта. А відкриття 30 років тому у Плутона супутника і зовсім поставило його а один ряд з такою системою, як Земля-Місяць.
Та ось настав століття нових технологій, космічних телескопів і наземних оптичних обсерваторій з адаптивною оптикою, але спочатку це не віщувало для Плутона нічого поганого. Астрономи направляли об’єктиви нових телескопів в першу чергу в глиб Всесвіту. «Грім серед ясного неба» пролунав в 1998 році, коли був відкритий транснептуновий об’єкт Хаос. Але він виявився навіть менше самих великих астероїдів з поясу між Марсом і Юпітером.
Вчені заспокоїлися, але ненадовго. Починаючи з 2000 року відкриття транснептунових об’єктів або об’єктів пояса Койпера посипалися одне за іншим. У 2002 році наробив багато шуму Кваоар, лише в два рази поступається Плутона в діаметрі. На наступний рік суперником дев’ятої планети стала Седна, впритул наблизившись до неї за розмірами. Останньою краплею, «переповнила чашу терпіння», стала Ксена, розміри якої, за попередніми оцінками, були в півтора рази більше, ніж у Плутона. Хоча надалі з’ясувалося, що Ксена більше лише на пару сотень кілометрів, хід історії вже змінити не можна було.
Назрівала нестабільна ситуація, що вимагає негайного вирішення. Що робити? Додавати нові відкриті тіла до складу планет? Вважати їх об’єктами іншого типу? На всі ці питання повинен був відповісти Міжнародний астрономічний союз, 26-та Асамблея якого проходив у чеській столиці в серпні нинішнього року.
Розглядаючи переділ Сонячної системи, вчені спочатку вирішили збільшити кількість планет до 12, додавши до наявних Цереру, Ксеня і Харон (супутник Плутона). Але все ж таки остаточне рішення вийшло не на користь Плутона, що проіснувало в якості великої планети 76 років.
Гарячі дебати закінчилися резолюцією по планетах, що складається з кількох пунктів, досить точно визначають основні характеристики, якими має володіти велика планета (за визначенням — класична планета). Тепер класичної планетою вважається небесне тіло, яке обертається навколо Сонця, має достатню масу для того, щоб самогравітація перевершувала твердотільні сили і тіло могло прийняти гідростатичним рівноважну (близьку до сферичної) форму, і, крім цього, очищає околиці своєї орбіти (тобто поряд з планетою немає інших порівнянних з нею тіл). Під це визначення потрапляють Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун.
Наступний тип небесних тіл, що входять до складу Сонячної системи, — це карликова планета чи небесне тіло, яке обертається навколо Сонця, має достатню масу для того, щоб тіло могло прийняти близьку до сферичної форму, але яка вже не очищає околиці своєї орбіти і не є супутником іншої планети. Відтепер Плутон, а також Церера і 2003 UB313 (Ксена) будуть ставитися саме до цього типу небесних тіл, хоча астрономи все ж таки хочуть віднести їх до особливого класу об’єктів, які будуть мати загальну назву плутону. Тому, Плутона, схоже, не доведеться сильно «турбуватися», тому що він буде очолювати новий клас небесних об’єктів.
Цікаво відзначити ще одну деталь. Виходить, що NASA досліджувало космічними апаратами всі вісім планет Сонячної системи вже 17 років тому («Вояджер-2» пролетів близько Нептуна в 1989 році). Призначений ж для дослідження Плутона космічний корабель «Нові горизонти», що вирушив до 9-ї планети Сонячної системи в січні 2006 року, в 2015 році буде вивчати вже карликову планету класу плутонію. До речі, в 2007 році NASA планує запустити космічний корабель Dawn, метою якого стане вивчення Церери. Тому саме вона виявиться першою в історії освоєння космічного простору карликовою планетою, якої досягне рукотворний апарат.
Інші небесні тіла, що обертаються навколо Сонця, будуть прописані в усіх підручниках як малі тіла Сонячної системи. До даного типу віднесуть більшість астероїдів між Марсом і Юпітером, які не відповідають критерію карликової планети, а також Транснептунові об’єкти, комети і всі інші, що обертаються навколо Сонця, великі кам’яні брили.
Слово «космос» в перекладі означає «порядок», і порядок, наведений в Сонячній системі астрономами, є закономірним підсумком багаторічних сумнівів щодо Плутона та інших «зайвих» небесних тіл. Тепер нас оточує космос у повному сенсі цього слова. Крім усього іншого, додаткові можливості у спостереженнях отримала аматорська астрономія. Тепер будь-хто, озброївшись біноклем, може легко знайти всі 8 класичних планет Сонячної системи! [3]

6. Головна мета польотів до тіл Сонячної системи
В арсеналі космічної техніки до теперішнього часу з’явилися досить відпрацьовані (у тому числі в льотних випробуваннях) кошти, які дозволяють підняти на якісно новий рівень експерименти з вивчення Сонячної системи. У даному випадку маються на увазі як технічні і схемні рішення при проектуванні КА, так і нові розробки їх агрегатів і систем, зокрема, розроблені в останнє десятиліття електроракетні двигуни (ЕРД) і легкі сонячні енергетичні установки (СЕУ). Швидкості витікання робочого тіла, забезпечувані ЕРД, в 5-10 разів вище аналогічних швидкостей, що розвиваються ракетними двигунами, що працюють на хімічному паливі. ЕРД дозволяють різко підвищити частку корисного навантаження у ваговому балансі космічних апаратів. З’являється можливість по-новому підійти до реалізації космічних польотів до тіл Сонячної системи і, перш за все, до її малих тіл — супутникам планет, астероїдів, комет. Відповідь на запитання про головну мету польотів до зазначених малих тіл, мабуть, ідентична відповіді на більш загальне питання — про головну мету польотів до всіх тіл Сонячної системи.
Відповідь ця досить чітко і ясно було сформульовано ще при плануванні перших безпілотних космічних експедицій до Місяця, Марса і Венери — ці польоти потрібні для поповнення наших емпіричних (в першу чергу космохіміческіх) знань для вирішення однієї з фундаментальних проблем природознавства — проблеми походження й еволюції Сонячної системи . Вирішення цієї проблеми вкрай необхідно для подальшого успішного розвитку наук про Землю. Саме її невирішеність сильно ускладнює побудову надійної геохімічної моделі Землі і, відповідно, надійних моделей глобальних геологічних (в тому числі тектонічних) процесів. Надійна геохімічна модель Землі, крім того, дуже потрібна для розробки ефективної стратегії пошуків і освоєння нових ресурсів життєзабезпечення людства. Інша важлива мета на перших етапах дослідження Сонячної системи за допомогою космічних апаратів — пошук позаземного життя в її межах. В даний час до неї знову проявляється інтерес.
У далекій перспективі можлива постановка і інших цілей таких польотів, наприклад, освоєння для творчих завдань людства практично невичерпних ресурсів околосолнечного космічного простору.
Польоти космічних апаратів до різних тіл Сонячної системи вже дали цінний емпіричний матеріал, який обробляється і по теперішній час. Однак цього матеріалу явно недостатньо для вирішення зазначеної вище проблеми. Причин тут декілька. Одна з них полягає в тому, що зондування досліджуваних тіл, як правило, було дистанційним. Лише з Місяця був доставлений космохіміческій матеріал, який був підданий тонкому хімічному аналізу в земних лабораторіях. Дистанційне ж визначення хімічного складу тіл при усьому досконало сучасних методів має обмежені можливості.
Інша причина полягає в характері більшості тіл, що піддавалися дистанційного космохіміческому зондування. Ці тіла, як правило, дуже великі (за винятком комети Галлея і деяких супутників планет) і за час існування Сонячної системи їх поверхню і самі тіла в цілому зазнали значної трансформації в результаті магматичної диференціації з подальшим метаморфізмом їх речовини і потужних ерозійних процесів на їх поверхні . Таким чином, виявити на них первинне реліктове речовина, що збереглася з часу утворення Сонячної системи, виявилося поки неможливим. Між тим таке реліктове речовина, зібране з різних областей Сонячної системи, може дати ключ до розуміння механізму найважливіших процесів, що відбувалися в період формування Сонячної системи. Тому його пошук повинен бути одним з найважливіших орієнтирів при формуванні сучасної програми дослідження космічного простору. Інформація про реліктовому речовині в початковий період утворення Сонячної системи сприятиме поглибленню наших знань про великі планетах, які сформувалися з найдрібніших небесних тіл, що містили дана речовина. Таким чином, хімічний та фізичний аналізи проб грунту забезпечили б нас важливою інформацією для осмислення процесів формування планет.
Як вже було сказано вище, всі планети і більшість їхніх супутників за час своєї еволюції зазнали значних змін під дією зовнішніх факторів, і, що найбільш суттєво, в результаті ендогенних процесів, таких як вулканізм. Ці процеси докорінно перетворили речовина планет і практично стерли пам’ять про первородний речовині. Принципово інша ситуація з малими тілами в Сонячній системі — кометами, астероїдами і малими супутниками. Як на інших малих тілах Сонячної системи, на Фобос і Деймос зважаючи на їх малості при звичайному утриманні в їх речовині радіоактивних елементів виключається внутрішнє нагрівання і ендогенна тектонічна активність. Тому вони можуть зберегти той вихідний, первинний матеріал протопланетного хмари, з якого утворилися планети Сонячної системи. Вплив зовнішніх факторів (сонячний вітер, космічні промені, метеорити), якому піддаються малі тіла, лише в незначній мірі модифікують зовнішній шар реголіту. Детальні дослідження таких тіл дозволять отримати дані про ранні етапи освіти тіл Сонячної системи, походження і еволюцію планет, у тому числі і Землі. У зв’язку з цим дослідження малих тіл, таких як супутники Марса Фобос і Деймос, представляють особливий інтерес і є в даний час пріоритетними.
Як вже зазначалося, останнім часом однією з найбільш актуальних проблем планетної науки є проблема пошуку позаземного життя, що існує зараз або палеожізні. Інтерес до неї виник у зв’язку з виявленням в середині 1996 р. слідів палеожізні в SNC-метеоритах, які, можливо, мають марсіанське походження. Згідно з однією з моделей, Фобос і Деймос також мають марсіанське походження. Тому, детальні дослідження зразків речовини, доставлених з цих супутників, може пролити додаткове світло на можливість існування палеожізні на Марсі.
Супутники Марса були відкриті американським астрономом А. Холом в 1877 р. Перші спостереження цих супутників з космосу і перші зображення поверхні були виконані за допомогою КА «Марінер-9» (1971-1972 рр..) І потім КА «Вікінг-Орбитер» (1976 -1977 рр..). Значний прогрес в дослідженнях Фобоса був досягнутий при реалізації проекту «Фобос-2» (1988-1989 рр.).. Незважаючи на те, що КА «Фобос» не повністю виконав програму досліджень, вперше була отримана цінна інформація про особливості складу поверхні, її поляриметричних і радіометричних характеристиках. Отримані дані є хорошою основою для створення інженерної моделі Фобоса, необхідної для подальших експедицій до цього супутника Марса. [4]

7. Польоти до малих тіл Сонячної системи
Вірогідність знайти реліктове речовина істотно підвищуються, якщо звернутися до малих тіл Сонячної системи — кометам, астероїдів і малим супутникам планет.
Деяка інформація про хімічний склад речовини ядер комет є завдяки спектроскопическим дослідженням їх газових оболонок (так званої коми). Безсумнівно, що не всі речовину, що складає ядро ​​комети, нам відомо. Щось схоже, хоч і з інших причин, має місце і у випадку з астероїдами. Про частини речовини, певного (і дуже специфічного) класу астероїдів, ми маємо гарне уявлення, завдяки метеоритів — передбачуваним аналогам цих астероїдів. Маються на увазі астероїди груп Амура, Аполлона і Атона. Перигелії орбіт цих астероїдів знаходяться всередині орбіт Марса (група Амура) і Землі (групи Аполлона і Атона). До теперішнього часу склалася досить добре обгрунтована точка зору, згідно з якою основна маса метеоритів і ці астероїди представляють собою фрагменти однієї і тієї ж популяції небесних тіл. Це, мабуть, уламки порівняно нечисленної групи вихідних «батьківських» тіл, що зруйнувалися в результаті зіткнень.
Разом з цим, розподіл таксономічних класів астероїдів систематично змінюється з геліоцентричних відстанню в межах Головного поясу астероїдів. Таке систематичне зміна має бути результатом відмінностей у теплових і хімічних умовах у протопланетному хмарі на відстані 2-5 а.о., або це може бути відображенням динамічних процесів, при яких астероїди вибірково пересувалися з найбільш віддалених областей Сонячної системи в певні частини Головного поясу астероїдів . У зв’язку з цим інтерес для дослідників можуть представляти комети й астероїди земної групи.
Ізотопний аналіз зразків грунту з малих тіл міг би ввести обмеження на діапазон зміщення різних зон Сонячної системи, що і стало б вирішальним фактором при створенні хімічної та динамічної моделей Сонячної системи.
Разом з тим, найбільш великі астероїди, в яких зосереджена їхня основна маса, не належать до жодної із зазначених груп і переважна більшість з них по ряду найважливіших фізичних характеристик (головним чином, фотометричних) не схоже ні на один з об’єктів цих груп. Астероїди ці рухаються між орбітами Марса і Юпітера — орбіти їх розташовані в основному в кільці, в межах приблизно від 2 до 3,5 а.о. Зазначені астероїди складають Головний пояс астероїдів.
При виборі астероїдів в якості цілей польотів доцільно віддати перевагу тим, у яких орбіти пролягають всередині поясу. Остання умова суттєво, тому що афелії багатьох астероїдів груп Амура і Аполлона знаходяться всередині поясу, а деяких навіть виходять за його межі в бік Юпітера. Астероїди ж цих груп, хоча й більш досяжні, ніж астероїди, орбіти яких цілком лежать всередині поясу, з причини викладеної раніше природи метеоритів, представляються менш цікавими об’єктами. Метеорити, завдяки своїй генетичній зв’язку з астероїдами групи Аполлона, дають, мабуть, якщо й не повну, то досить велику інформацію про хімічний і мінералогічний склад тел зазначених груп.
Особливу увагу слід приділити малим супутникам планет. Під малими супутниками в даному випадку розуміються супутники, діаметри яких не перевищують декількох сотень кілометрів. Відповідно до сучасних космогонічних поглядам на тілах таких розмірів не повинна була відбутися значна диференціація речовини за час, що минув з епохи утворення Сонячної системи. Таких супутників досить багато серед планет групи Юпітера. Однак при їх виборі в якості цілей польотів повинна бути проявлена ​​відома обережність, якщо ми захочемо ідентифікувати речовину цих супутників з реліктовим речовиною акумуляційної зони формування відповідної великої планети. Сказане відноситься в основному до Юпітера, частина зовнішніх супутників якого (тобто супутників, розташованих за галілєєвих супутниками) була, можливо, захоплена його гравітаційним полем і не пов’язана з ним генетично. Представляється, що підходящим кандидатом для зондування серед малих супутників Юпітера є найближчий до нього супутник Амальтея (орбіта Амальтеї розташована всередині орбіт галілеєвих супутників). [4]

8. Центр Дальнього Космічного Зв’язку (ЦДКС) в Євпаторії
У 1960р. був створений комплекс капітальних будівель і споруд у приморському рівнинному районі Криму неподалік від Євпаторії. Первісну технічну основу Центру складав космічний радіотехнічний комплекс «Плутон», оснащений трьома унікальними величезними антенами (дві прийомні і одна передавальна), розташованими в декількох кілометрах одна від одної. Антени є по вісім параболічних «чашок» кожна, встановлених на гарматні платформи, зняті зі списаного лінкора. Антенні системи мають ефективну поверхню близько 1000 кв.м. Випромінювана передавачем потужність радіосигналу досягала 120 кВт, що дозволило здійснювати радіозв’язок на дальності до 300 млн.км. Таких радіотелескопів не було ніде в світі.
12 лютого 1961р. ЦДКС приступив до управління польотом першої в світі автоматичної міжпланетної станції «Венера-1». У 1965р. були здійснені запуски апаратів «Венера-2» і «Венера-3» · Згодом було запущено цілий ряд космічних апаратів серій «Луна», «Венера», «Марс», за допомогою яких відпрацьовувались питання динаміки польотів та посадки на планети Сонячної системи, вивчення атмосфери планет, передачі інформації. У подальшому стояла посадка апарату, що спускається на Місяць і доставка на Землю місячного грунту і з цим завданням успішно впоралася автоматична станція «Луна-4» · Стартувавши до Місяця 9 серпня 1976р., Вона 18 серпня здійснила м’яку посадку на Місяць. Грунтозабірний пристрій справило буріння на глибину близько 2-х метрів. 22 серпня повертається апарат автоматичної станції «Луна-4» доставив зразки грунту на Землю.
Дуже багато часу приділялося фахівцями Центру питань дослідження Венери, було отримано дуже багато наукових результатів. Так, 22 липня 1972р. вперше була здійснена м’яка посадка автоматичної міжпланетної станції «Венера-8» на освітлений бік планети, де були проведені прямі вимірювання характеристик атмосфери, вперше було виконано пряме визначення хімічного складу грунту. За допомогою наступних апаратів: «Венера-9» і «Венера-10» вперше було отримано чітке зображення поверхні Венери.
Вчених та фахівців Центру не менше цікавила і четверта планета Сонячної системи — Марс. У жовтні 1962р. була запущена автоматична станція «Марс-1», яка вперше в історії вийшла на орбіту штучного супутника Марса 19 березня 1963р. Це стало початком вивчення Марса автоматами. У травні 1971р. були запущені до Марсу автоматичні міжпланетні станції «Марс-2» і «Марс-3». Політ їх до Марса тривав понад півроку. Комплексні дослідження в міжпланетному просторі тривали на всьому шляху довжиною в 470 млн.км. Станції вийшли на навколомарсіанську орбіти і тривалий час проводили наукові дослідження. Фахівці ЦДКС постійно «тримали руку на пульсі Всесвіту», керуючи роботою цих апаратів, приймаючи службову та наукову інформацію.
Для дослідження характеристик місячної поверхні на досить великих площах були потрібні пересувні автоматичні засоби · Для цього в НВО ім.С.А.Лавочкіна були створені унікальні самохідні дослідні лабораторії — «Луноход-1» і «Місяцехід-2». Приємно відзначити, що саме на нашій Кримській землі, недалеко від Євпаторії, був створений «місячний полігон», на якому проводилися земні випробування «місяцехід» фахівцями ЦДКС. Роботи з управління «місяцехід» проводили досвідчені фахівці. У загальній складності обидві машини пропрацювали на місячній поверхні більше року, подолавши близько 48-ми кілометрів по Місяцю, ЦДКС прийняв від них близько 300 фототелевізіонних репортажів, кілька десятків тисяч окремих знімків і результати буріння місячного грунту в сотнях точок, що знаходилися один від одного на відстані від декількох метрів до десятків кілометрів.
Багаторічний досвід керування автоматичними міжпланетними станціями, експлуатація наземних станцій дальнього космічного зв’язку, досягнення в області електроніки, інформатики, радіотехніки, машинобудуванні, обчислювальної математики та інших галузей науки і виробництва дозволили створити безпрецедентний науково-дослідний комплекс — радіоастрономічний телескоп РТ-70. Його будівництво проводилося протягом 5-ти років з 1973 по 1978 роки. У великомасштабній роботі зі створення РТ-70 брали участь багато науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, заводи, будівельно-монтажні й інші організації. · По комплексу параметрів, за поєднанням величезних розмірів зі всепогодний, гостротою «зору», здатністю працювати в різних діапазонах радіохвиль антена РТ-70 не має рівних у світі. Разючі технічні дані та можливості РТ-70:
Розмір дзеркала антени — 70 м. Площа дзеркала — 2500 кв.м.
Висота всієї антени — 83 м.
Загальна вага всієї конструкції — 5200 тонн.
Робоча дальність дії комплексу — 10 млрд.км.
Радіосигнал це відстань долає за 18 годин. Якщо уявити собі радиолинию з двох таких антен, то можна було б обмінюватися інформацією на відстані 20 світлових років. У межах цієї відстані знаходиться близько 70 зоряних систем. РТ-70 здатний здійснювати зв’язок і обмін інформацією з автоматичними міжпланетними станціям у межах всієї Сонячної системи · Його можна використовувати і як радіотелескоп для дослідження дуже віддалених об’єктів Всесвіту. Можна сміливо сказати, що антена РТ-70 — спорудження унікальне, з на рідкість вдалим поєднанням конструктивних та радіотехнічних рішень.
Вчені Росії, Америки, Україна влітку 2003р. зробили чергову спробу зв’язатися з позаземними цивілізаціями. Космічне лист, що розповідає про життя на Землі, було відправлено з Євпаторії. «Радіопосланія» інопланетянам людство відправляло вже кілька разів. Вперше це сталося в Євпаторійському ЦДКС ще в 1962р. Тоді в космос пішло всього три слова: «Світ, Ленін, СРСР». Однак і цей короткий лист, і наступні, більш інформативні послання, залишилися без відповіді. Але з тих пір столицею міжпланетних контактів вважається саме Євпаторія. Радіотелескоп РТ-70, найбільш пристосований для «радіопосланій» позаземним цивілізаціям. Адже його технічні характеристики — велика площа антени, висока потужність радіосигналу — дозволяють досягти будь-яких куточків Всесвіту. І якщо брати по розуму там є, то вони обов’язково нам дадуть відповідь.
Тривалість нового «Космічного заклику» склала 15 годин. Крім наукової частини, яка розповідала про принципи існування життя на нашій планеті, в посланні зашифровано понад 100 тис. листів від землян. Люди закликають інопланетян «дружити, обмінюватися досвідом і допомагати один одному». Однак автори цих повідомлень навряд чи зможуть прочитати відповіді своїх респондентів (якщо вони, звичайно, взагалі прийдуть). За словами директора освітніх програм американського інституту «Тім Інкаунтер» Річарда Браастада, сигнал «Космічний заклик» буде йти до найближчої зірки цілих 32 роки. І стільки ж часу буде потрібно, щоб дочекатися відповіді. Тому пан Браастад вважає, що все це робиться не для сучасників, а для майбутніх поколінь — дітей і онуків. До речі, перш ніж відправити сигнал позаземним цивілізаціям, американські вчені провели опитування, який показав, що переважна більшість землян вважають необхідними пошуки космічних братів по розуму. Сигнал вирушав по 5 адресами: у сузір’я Рака, Кассіопеї, Андромеди, Великої Ведмедиці і Оріона. Ці сузір’я обрані вченими тому, що в них є зірки, нагадують наше Сонце. Передбачається, що знайти життя у таких сузір’ях більш імовірно. А значить, поклик землян може бути почутий.
Саме в Євпаторії працював Центр управління польотами (ЦУП), відомий жителям Радянського Союзу по численних телерепортажів. Космічні апарати запускалися з Плесецка і Байконура, але до кінця 70-х років всі вони керувалися з Євпаторії. Цей вибір пояснюється тим, що саме тут, на заході Криму, чистий, вільний від виступів рельєфу горизонт, велика кількість сонячних днів у році, рідкісні серйозні перепади температури, плюс інші сприятливі умови.
Спочатку функціонування в місті ЦУПа було строгою державною таємницею. Репортажі з нього починалися словами: «Говорить і показує Москва …» Лише на початку 70-х було визнано існування «Центру далекого космічного зв’язку».
З грудня 1978р. РТ-70 ЦДКС в Євпаторії є постійним учасником щодо реалізації космічних програм дальнього космосу. Перше «хрещення» антена отримала саме у грудні 1978р., Коли на неї вівся прийом інформації, переданої спускаються апаратами міжпланетних станцій «Венера-11» і «Венера-12» при їх русі в атмосфері планети і з її поверхні. У 1980-1982 роках за допомогою РТ-70 здійснювалася радіолокація таких планет, як Венера, Марс, Меркурій. У 1981-1982 роках вперше були отримані кольорові фотографії поверхні Венери зі спущені апаратів «Венера-14», «Венера-13». З 1983 по 1991 роки проводилася велика програма космічних досліджень Всесвіту за допомогою космічного апарату «Астрон».
Дуже великий інтерес світової громадськості викликав проект з дослідження комети Галлея (проект «Вега» — Венера-комета Галлея) · Здійснення цього проекту стало першим важливим початком в реалізації програми досліджень малих тіл Сонячної системи засобами космічної техніки. Для цього 15 і 23 грудня 1984г. по черзі були запущені два космічні апарати «Вега-1» і «Вега-2».
З 1992р. з Центру протягом 8-ми років проводилося управління міжнародної космічної обсерваторією «Гранат». Значне місце в роботі ЦДКС займав міжнародний багатосупутникових проект з вивчення Сонячно-Земних зв’язків і фізичних процесів у космосі — «Інтербол» ·
З обов’язку служби «в Євпаторії нерідко бували» культові «фігури» великого космосу «. Мова йде в першу чергу про генерального конструктора космічної техніки С. Королеві, його наступника В. Мішин, фахівці з балістики літальних апаратів П. Агаджанова та інших відомих людей . Розташована на березі моря, Євпаторія надавала оптимальні можливості не тільки для якісної роботи «людей космосу», але і для їх відпочинку. І в цьому сенсі Євпаторія радянського періоду в прямому і переносному сенсах представляла собою «зоряний місто».
Першим з космонавтів П. Попович зважився на публічний виступ перед євпаторійцями з балкона театру ім.О.Пушкіна на Театральній площі. Другим, хто погодився офіційно зустрітися з городянами, був «космонавт № 2» Г. Тітов. Він виступав зі сцени танцмайданчики «Веселка» у парку ім.Фрунзе. Повідомлення про майбутню зустріч викликало фурор в євпаторійському суспільстві. Третім за рахунком з виступали в місті став перший космонавт Землі Ю. Гагарін. Його зв’язок з Євпаторією не переривалася до кінця його днів. Саме тут перший космонавт планети відзначив свій останній день народження …
Таким чином, ЦДКС в Євпаторії виконував і може надалі виконувати свої складні завдання з управління космічними апаратами в рамках міжнародного співробітництва, розвиваючись і вдосконалюючись, приносячи своєю працею вагомий внесок у справу вивчення космічного простору.
Крім міжнародних програм, Центр проводить велику роботу з реалізації Національної космічної програми України. Пам’ятним днем ​​для Національного космічного центру в Євпаторії став день 31 серпня 1995р. У цей день о 10 годині 50 хвилин був даний старт ракети-носія «Циклон», яка вивела на орбіту перший український національний супутник «Січ-1», призначений для оперативного отримання інформації з метою вирішення задач дослідження Землі з космосу (рослинного покриву, стану атмосфери, метеопрогнозу, стану води Чорного моря, розвідки корисних копалин і т.п.) в рамках національних і міжнародних космічних програм. Цьому запуску передувала напружена і копітка робота фахівців Євпаторійського космічного центру. У дуже короткі терміни був створений Центр Управління Польотами КА «Січ-1» з використанням новітньої сучасної обчислювальної техніки і технології. Високопрофесійний колектив Євпаторійського Центру Космічного Зв’язку в ході керування космічним апаратом «Січ-1» провів ряд наукових експериментів, що дозволили зробити багато відкриттів і відпрацювати нові технології, дати народному господарству дуже багато інформації, яка використовується в інтересах економіки.
У 1996р., Відповідно до Указу президента України в Євпаторії на базі ЦДКС створено Національний Центр Управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ). Цей Центр призначено для керування космічними апаратами в рамках національних і міжнародних космічних програм.
Світове співтовариство визнало, що вже зараз, неможливо обійтися без космічної діяльності. Тому на початку нового тисячоліття передбачається розробка та впровадження різноманітних космічних програм, спрямованих на використання космічних технологій для поліпшення життя на Землі. [5]

9. Освоєння ресурсів Сонячної системи та перспективи міжзоряних польотів
Відомий девіз полярних дослідників і першопрохідників: «Боротися і шукати, знайти і не здаватися» цілком і повністю відноситься і до сучасної космонавтики. Незважаючи на вже досягнуті чудові перемоги космонавтики за допомогою РРД і поступове освоєння навколоземного космічного простору, міжпланетні польоти людей з використанням цього типу двигунів досить скрутні, оскільки вимагають занадто грандіозних витрат палива. Частка корисної навантаження під злітній масі міжпланетних ракет з РРД незначна і з їх допомогою не можна отримати необхідні космонавтиці високі значення питомої імпульсу тяги, що дозволило б значно збільшити корисну навантаження при тій же злітній масі.
Крім цього головним стимулюючим чинником для подальшого удосконалення та створення нових ракет-носіїв є необхідність зниження вартості виведення на орбіту одиниці маси корисного вантажу. Аналіз показує, що в майбутньому для транспортних космічних систем одноразового використання немає перспектив для значного зниження даної величини. Радикальне вирішення цієї проблеми можливе тільки при переході на новий клас транспортних систем багаторазового використання. Обмежені можливості РРД для міжпланетних польотів проявляються в таких негативних факторах як тривалі терміни і великі витрати матеріальних ресурсів (для забезпечення життя екіпажу).
Таким чином стає очевидним, що головним завданням космонавтики є подолання бар’єру питомої імпульсу тяги рідинних реактивних двигунів (5-6 км / сек) для практичного освоєння космічного простору. Для вирішення всіх цих проблем необхідні нові, радикальні винаходи, нові джерела енергії, нові рухові системи.
Тому очевидна назріла необхідність використання необмеженої ядерної енергії для здійснення заповітної мрії людства про освоєнні нескінченних ресурсів Космосу. Для забезпечення безпеки при зльоті та посадці найбільш доцільне використання енергії керованого термоядерного синтезу при відсутності радіоактивних відходів. З цією метою автором спроектований багаторазовий космоліт «Сокіл» з термоядерним реактивним двигуном (ТЯРД), який дозволяє розвивати значні швидкості в необхідних межах: 1000 км / сек — 150 000 км / сек і більше у вільному космічному просторі.
Освоєння ресурсів Сонячної системи за допомогою ТЯРД назавжди вирішить проблему захисту від забруднення навколишнього середовища, безмежного життєвого простору, рясного енергозабезпечення, сировини та їх практичного використання. За рахунок значного збільшення питомої імпульсу тяги (більше 2000км/сек) витрата палива значно зменшиться, а це призведе до збільшення маси корисного навантаження і значного зниження вартості виведення на орбіту одиниці маси корисного вантажу.
ТЯРД вирішує головну проблему значного скорочення часу міжпланетних перельотів багаторазових космольотів і збільшує їх вантажопідйомність. Витрати на розробку і створення експериментального багаторазового космічного корабля з ТЯРД складуть 5 млрд.долл.с подальшим зниженням витрат до 2млрд.долл.прі серійному виробництві. Для порівняння вартість МТКК «Спейс Шаттл» понад 2млрд.долл.Ожідаемая надприбуток за рахунок використання достатку дешевої енергії керованого термоядерного синтезу на реакторі «Прометей» значно перекриває всі витрати і забезпечує енергетичну незалежність України (і інших держав використовують цю ефективну технологію), замінюючи енергоресурси нафти і газу. Це перспективний шлях розвитку світової енергетики, який забезпечує достаток дешевої енергії. За рахунок багаторазового використання виведення на орбіту 1 кг корисного навантаження обійдеться приблизно 1 долл.с подальшим зниженням в процесі експлуатації.
Завдяки використанню потужного багаторазового космічного корабля спеціальної конструкції з ТЯРД можливо буде здійснювати регулярні пілотовані польоти на Місяць і транспортування вантажів по трасі Земля-Місяць-Земля. Ці польоти будуть подібні сучасним трансконтинентальних авіаційним перельотів з Європи до США і стануть економічно вигідними завдяки дешевизні таких перельотів. Місяць стане міжпланетної промисловою базою та експериментальним полігоном вчених.
Транспортування комет і астероїдів з поясу між орбітами Марса і Юпітера з допомогою ТЯРД дозволить створювати з їх речовини міжпланетні бази і космічні автономні системи виробництва (АСП) на основі роботів і комп’ютерів. Неминучий винос АСП в Космос за допомогою ТЯРД диктується необхідністю зберегти Землю від згубного забруднення промисловими відходами як унікальний космічний заповідник, а також вигодою використання космічних технологій у виробництві. Космоліт з ТЯРД дозволять здійснювати регулярні польоти людей на Марс спочатку за кілька місяців і створення на ньому постійних поселень разом з АСП.
Використовуючи безмежну енергію ТЯРД людство зможе розвинути широку астроінженерную діяльність, що дає можливість здійснити зміну клімату Марса штучним шляхом і перетворити його на подобу Землі. Це дозволить відновити атмосферу і гідросферу, а також відродити життя на Марсі і заселити його земними рослинами і тваринами, щоб надалі перетворити Марс у нове житло для всього людства. Зміна хімічного складу атмосфери Венери (перетворення вуглекислого газу в кисень) за допомогою мікроорганізмів і рослин дозволить створити планету за природними умовами схожу на Землю і де зможуть жити люди у майбутньому.
Створення гігантських космічних поселень у навколосонячному просторі зробить людство практично безсмертним і безмежно могутнім при достатку енергії Сонця і продуктів харчування (які будуть вирощуватися у великих оранжереях або синтезуватися на біохімічних фабриках в Космосі). Таким чином у майбутньому люди будуть жити на Марсі і Венері як на Землі, поступово заселяючи всю Сонячну систему — супутники Юпітера, Сатурна і інших великих планет, а також астероїди. Супутники і кільця планет-гігантів стануть легко доступні для освоєння та використання. Очевидно, що Юпітер, Сатурн і інші великі планети будуть використовуватися як паливні бази космольотів і джерела сировини за рахунок хімічного складу їх великих атмосфер. Планети Сонячної системи та їх супутники стануть надійним плацдармом людства перед стрибком до зірок і розселенням спершу по нашій Галактиці, а в майбутньому і по всій Метагалактиці.
Для цього на навколоземній орбіті можна буде збирати великі міжзоряні зорельоти, які за допомогою ТЯРД зможуть розвивати релятивістську швидкість, порівнянну зі швидкістю світла у вакуумі. Гігантські багатства космічних світів стануть надбанням усього людства. Таким чином ключ до Всесвіту полягає у використанні енергії зірок.
Для прикладу наведу ряд розрахунків міжзоряних перельотів виходячи з постійного прискорення ракети 20м/сек2 та Спеціальної теорії відносності (СТО) А. Ейнштейна. Майбутні космонавти зможуть подорожувати не тільки в просторі, але і в часі згідно СТО. Розглянемо космічний політ до найближчої до нашого Сонця потрійний системі зірок альфа Центавра (Толіман), що знаходиться на відстані 4,3 світлових років. Причому половину шляху ракета прискорюється, а іншу половину сповільнюється. До моменту досягнення головної жовтої зірки Альфи Центавра А для космонавтів у ракеті пройде час 2,26 років, а на Землі 5,16 років. Ця зірка за своїми параметрами (світність, маса, розмір) дуже схожа на Сонце, а її яскравий помаранчевий супутник альфа Центавра В має меншу світність — 0,28, тоді як третій супутник — зірка Проксима (Найближча) Центавра є холодною червоним карликом. Згідно з розрахунками американського астронома С. Доула ймовірно, що біля головних зірок альфи Центавра А та В існують землеподібні планети, на яких можливе життя та проживання розумних істот. А після зворотного повернення на Землю у космонавтів пройде 4,52 року, але вони переконаються в тому, що на самій Землі минуло вже 10,32 року. Політ до центру нашої Галактики у сузір’ї Стрільця на відстані 10 кпк (1пк = 3,263 Хаббл-тип) займе у космонавтів час 5,61 року, а на Землі пройде 32 630 років. На повернення піде теж час, а на весь політ для космонавтів 11,22 року, тоді як для Землі пройде 65 260 років.
Політ до супутників нашої Галактики: Великому Магелланова хмарі в сузір’ї Тукана на відстані 52 кпк займе у космонавтів час 6,2 року, а на Землі пройде час 170 000 років. На повернення піде теж час, а на весь політ для космонавтів 12,4 року, тоді як для Землі пройде 340 000 років.
Політ до Малого Магелланової Хмари в сузір’ї Золотої Рибки на відстані 71 кпк займе у космонавтів час 6,4 року, а на Землі пройде час 232 000 років. На повернення піде теж час, а на весь політ для космонавтів 12,8 року, тоді як для Землі пройде 464 000 років.
Політ до знаменитої галактиці-туманності Андромеди, що знаходиться на відстані 690 кпк займе за часом космонавтів 7,5 років, а на Землі пройде 2260 тисяч років. Повернувшись на Землю, космонавти за своїми годинах відзначать 15 років польоту, а на Землі пройде 4520 тисяч років з моменту старту.
Співвідношення двох факторів — тривалість життя і здатності переносити прискорення у людини таке, що він в принципі міг би здійснити подорож до будь-яких, навіть самих віддалених з галактик, що спостерігаються Всесвіту! Так для досягнення далеких скупчень галактик, розташованих на відстані 1000 Мпк, буде потрібно тільки 11,1 років часу космонавтів, тоді як на Землі пройде 3,263 мільярда років. Використання гідроамортизаторів і анабіозу дозволить значно збільшити прискорення, для досягнення швидкості світла, отже скоротить для космонавтів час міжзоряних перельотів. Космічні Колумба і Магеллана на зорельотах підкорять Всесвіт і зустрінуться з братами по розуму. Вони знайдуть придатні для проживання нащадків нові прекрасні світи, коли наше Сонце вичерпає запаси ядерного палива і неминуче почне згасати, а Сонячна система перетвориться на гибнущую пустиню.Такім чином вирішення проблеми міжзоряних польотів забезпечує безсмертя і нескінченний розвиток людської цивілізації. [6]

10. У космічний політ під сонячним вітрилом
Незважаючи на швидкий розвиток космічної техніки і поява все нових типів космічних апаратів, повсюдно виникають завдання, що виходять за рамки можливостей наявних коштів. Особливо це стосується таких специфічних галузей науки, як дослідження сонячно-планетних зв’язків, космічна астрометрія та інші. Дослідження космічної плазми можливо, наприклад, лише за достатньої власної «чистоті» КА, яка не забезпечується на багатопрофільних космічних об’єктах. У космічній астрометрії головний чинник, що визначає точність вимірювань, — детермінованість власного кутового руху КА. Вона досягається лише при мінімізації механічних збурень апарату. У подібних випадках потрібні малі і дешеві апарати для вирішення завдання «одного експерименту». Важливі передумови створення таких космічних апаратів — загальне зростання рівня техніки, доступність сучасних конструкційних матеріалів, накопичення досвіду конструювання приладів, що функціонують у відкритому космосі, розвиток мікроелектроніки та техніки зв’язку.
Вчені Інституту космічних досліджень АН СРСР розробляють проект «Регата», що передбачає створення Малої космічної лабораторії, для орієнтації та стабілізації якої в просторі буде використовуватися сила світлового тиску.
Приклад КА «одного експерименту» — розробляється в ІКД АН СРСР Мала космічна лабораторія (МКЛ). У ній для орієнтації та стабілізації положення в просторі КА використовується сила тиску сонячного світла. Це дозволило спростити службові системи, зменшити їх масу по відношенню до корисного навантаження, підвищити надійність та знизити вартість. Корисне навантаження МКЛ може досягати 50% його маси. [7]

10.1 Система стабілізації
Система пасивної орієнтації, що використовує сили світлового тиску, в значній мірі визначає вигляд КА і сферу його можливих застосувань. Взаємодія зі світловим потоком здійснює сонячне вітрило, що включає дві частини — нерухому (стабілізатор) і рухому (керма).
Крім вітрила, до складу системи орієнтації входить рідинний демпфер нутаціонних коливань. Поздовжня вісь МКЛ орієнтується на Сонці. Інші дві осі можуть залишатися нерухомими в орбітальній геліоцентричної системи координат (постійна сонячно-зоряна орієнтація) або повільно (до декількох оборотів на добу) обертатися навколо направлення на Сонце (постійна сонячна орієнтація). Обидва режими в однаковій мірі сприятливі для підтримки постійного теплового режиму на борту і для роботи системи електроживлення. Зі зберігання сонячної орієнтації забезпечується одним стабілізатором (без допомоги рулів). Змінюючи геометрію вітрила (при відхиленні рулів), можна закручувати МКЛ з необхідною кутовий швидкістю. Рулі використовуються також на ділянці початкового заспокоєння, коли потрібно погасити кутові швидкості, отримані апаратом при відділенні від розгінного блоку (РБ). Зауважимо, що вивчення динаміки космічного апарату, стабилизируемого тиском сонячного світла, являє собою самостійний науковий інтерес.
Специфіка орієнтації та стабілізації МКЛ дозволяє використовувати цей КА найбільш ефективно в областях космічного простору, де гравітаційні впливу на орієнтацію МКЛ з боку Землі та інших небесних тіл істотно нижче впливу тиску сонячного світла. У навколоземному космічному просторі такі умови надійно виконуються на відстанях від Землі більше п’яти її радіусів.
Деякі із запланованих на МКЛ експериментів вимагають швидкого обертання датчиків. Тому окремі модифікації МКЛ містять масивну обертову платформу з встановленою на ній наукової та службової апаратурою. Вісь обертання платформи спрямована на Сонці і збігається з поздовжньою віссю космічного апарату. Маса корисного навантаження на платформі складає 35-45 кг. Швидкість обертання до 15 об / хв. Чинний на КА з боку платформи гіроскопічний момент компенсується маховиком, що обертається назустріч платформі. [7]
10.2 «Регата-плазма»
На першому етапі використання МКЛ (1994-1997 рр..) Найбільш важливим буде проект «Регата-Плазма» (РП), Мета проекту — дослідження сонячно-планетних зв’язків (сонячної активності, механізмів передачі сонячних впливів через міжпланетну середу і реакцій навколопланетного простору на сонячні обурення).
Сонячна активність вже давно вивчається наземними засобами, а в останні двадцять років і за допомогою космічної апаратури, яка дозволяє досліджувати ультрафіолетову і рентгенівську частини спектру, безпосередньо реєструвати корпускулярне випромінювання. Проте до цих пір неясний механізм циклічності активності Сонця, механізм сонячних спалахів і прискорення в них частинок до дуже великих енергій, не відпрацьовані способи прогнозування сонячних спалахів, тільки починається експериментальне вивчення внутрішньої будови Сонця. Чимало завдань належить вирішити експериментаторам і в дослідженні сонячної корони. Незважаючи на великі успіхи у вивченні сонячного вітру, його просторова структура і ряд характеристик відомі явно недостатньо.
Особливий інтерес представляють плазмофізіческіе експерименти для забезпечення програми дослідження Марса. Необхідно, по-перше, накопичити матеріал і створити заділ для вирішення наукових питань марсіанської програми. По-друге, потрібно забезпечити радіаційну безпеку польотів на Марс для майбутніх космонавтів.

(Рис. 2) Загальний вигляд МКЛ у проекті «Регата-Плазма» (РП). Основна особливість цього типу МКЛ — наявність обертової платформи (1) і вітрила (2) з відображає «дзеркального» матеріалу. Поздовжня вісь МКЛ спрямована на Сонці сонячною панеллю (3), що є основним джерелом харчування. Обертова платформа (15 об / хв) має свої сонячні панелі (4). Наукова та службова апаратура розташовується на термостатированной рамі (5), на якій укріплено рідинне демпфірує пристрій (6), що гасить поперечні коливання МКЛ. Для компенсації помилок наведення, а також для програмних розворотів і обертання навколо поздовжньої осі МКЛ використовуються керовані сонячні вітрила (7), що мають двостороннє покриття: «дзеркальне» і «чорне» (поглинаюча).
Марс і Земля знаходяться дуже близько один від одного. Ясно, що закономірності, які керують сонячно-земних зв’язків, визначають і зв’язку Марса з Сонцем. Тому багато питань, пов’язаних із забезпеченням марсіанської програми, можуть бути вирішені в ході експериментів на навколоземних орбітах. Потрібно тільки, щоб космічні апарати велику частину часу проводили поза магнітосфери Землі.
Концепція проекту «Регата-Плазма» передбачає створення в 1994-1997 рр.. експериментальної супутникової мережі. Вона буде включати 4-5 МКЛ, збудованих уздовж лінії «Земля-Сонце» (передня точка либрации, екваторіальна орбіта, близький хвіст (20 R), середній хвіст (60-70 R), задня точка либрации). Ця мережа представить собою витягнуту ланцюжок супутників, яка забезпечить многозондовое дослідження магнітосфери спільно зі штучними супутниками Землі Європейського космічного агентства «КЛАСТЕР» і «Сохо», а також, можливо, і з супутниками НАСА «Полярний» та «ВІНД» і японським ШСЗ «ГЕОТАЙЛ ». Корекції вимірювань, які будуть отримані на цих космічних апаратах, а також їх спільний аналіз, що використовує одночасно наземні дані і дані нізковисотних супутників, дозволять істотно просунутися в розумінні природи сонячно-земних зв’язків, фізики магнітосфери і розв’язання фізичних проблем, з якими дослідники зустрічаються в астрофізиці, фізики плазми, термоядерних дослідженнях. [7]
10.3 «Регата-астро»
У той же період (1994 — 1997 рр..) МКЛ передбачається використовувати для реалізації першого етапу проекту «Регата-Астро» (РА). Мета цього проекту — проведення астрометричних та радіометричних космічних досліджень зірок та інших небесних тіл.
Рішення астрометричних задач з космічних платформ має ряд істотних переваг:
— Виключається вплив земної атмосфери, що викликає рефракцію, дисперсію і поглинання світла;
— Виключається вплив гравітаційного поля Землі, що викликає деформації як в конструкції КА, так і оптичному інструменті;
— З’являється можливість отримати всі дані в єдиній системі координат;
— Відпадає необхідність врахування параметрів обертання Землі, неточне знання яких погіршує з плином часу точність опорної системи координат;
— Спостереження з КА можна вести практично безперервно протягом багатьох діб, місяців і навіть років.
Завдяки цьому істотно підвищиться точність створюваних зоряних каталогів. Проведення прецизійних астрометричних вимірювань з КА дозволить створити координатну основу для вивчення розвитку кінематики і динаміки Сонячної системи. Сукупність отриманих даних про власні рухах, паралакса, радіометричних характеристики різних типів зірок розширить наші знання в області зоряної астрономії та астрофізики (уточнення шкали відстаней у Всесвіті, визначення світимості і маси зірок, дослідження структури, динаміки, віку та еволюції Галактики). Проведення астрометричних вимірювань з точністю до тисячних часток кутової секунди (що недосяжно для наземних інструментів!) Дасть можливість вивчити і деякі релятивістські ефекти (зокрема, релятивістське зсув перигелієм Венери і Марса).
Прикладне значення даних космічної астрометрії і радіометрії складається, в першу чергу, в істотному підвищенні точності астрооріентаціі і астронавігації космічних апаратів, а також у забезпеченні прецизійного визначення координат штучних і природних небесних об’єктів. Зокрема, при польотах до Марсу підвищення точності наведення дозволить ефективно використовувати аеродинамічний гальмування КА і збільшити вагу корисного навантаження за рахунок скорочення запасу пального.
Ідея використання МКЛ для розміщення астрометричних інструментів базується на наступних основних положеннях:
— Рух МКЛ щодо центру мас забезпечує повний огляд зоряного неба і оптимальні умови для визначення річних паралаксів і власних рухів зірок. Важливо, що постійна орієнтація КА по відношенню до Сонця гарантує сталість теплового режиму на борту і, отже, відсутність теплових деформацій вимірювальних інструментів.
— Конструктивна схема МКЛ передбачає модифікації базової конструкції. Завдяки вибору орбіт і режиму роботи бортових систем кутовий рух МКЛ набуває високої детермінованість. Це, у свою чергу, відкриває можливість використовувати статистичну обробку великих масивів вимірювань, які об’єднують далеко віддалені за часом спостереження одних і тих самих зірок.

(Рис.3) Загальний вигляд МКЛ у проекті «Регата-Астро» У цьому проекті для МКЛ необхідно забезпечити мінімальні возмущающие чинники. Для цього вибираються орбіти, віддалені на декілька млн км від Землі, і вводяться деякі конструктивні зміни. Основні вітрила (1) робляться з поглинаючих «чорних» матеріалів, а в керованих вітрилах (2) — матеріал з двостороннім покриттям («чорним» і «дзеркальним»).
На малюнку показані: сонячна панель (3), блок телевізійних зоряних камер (4), приладова рама (5), демпфірує пристрій (6). Повільне обертання МКЛ (1 об / добу) навколо поздовжньої осі (у напрямку на Сонце) і використання чотирьох зоряних камер (4) (встановлених в площині, перпендикулярної напрямку на Сонце) дозволить отримати карти зоряного неба за півроку орбітального польоту
При виконанні астрометричних вимірів потрібно точно знати положення інструмента в момент вимірювання або визначити його в процесі обробки вимірів. Традиційно в астрометрії використовується перший підхід. Високий ступінь детермінованості кутового руху МКЛ дозволяє використовувати другий підхід, в якому положення зірок, параметри інструменту і орієнтація КА визначаються спільно, в єдиному процесі статистичної обробки вимірювань.
Вибір орбіти МКЛ у проекті «Регата-Астро», в першу чергу, підпорядкований вимогу мінімізації збурень у кутовому русі. Враховуються, звичайно, і умови організації зв’язку із Землею. Тому потрібно, щоб під час свого активного існування (5 років) КА не зближувався із Землею до відстаней, менших 1 млн. км, і віддалявся б від неї більш ніж на 10 млн км. Виведення на робочу орбіту з проміжною має здійснюватися одноразовим включенням розгінного блоку, а подальший політ повинен відбуватися без орбітальних корекцій. Цим та іншим умовам задовольняють квазіспутніковие орбіти (КСВ) в системі «Сонце-Земля». Вони набагато ближче до Землі, ніж до Сонця, але розташовуються далеко за межами сфери дії Землі (рух по них визначається в основному тяжінням не до Землі, а до Сонця). КСВ в проекті «Регата-Астро» має малу піввісь 5 млн км і нахил до площини екліптики 10 °. Видалення КА від Землі змінюється в межах 2 — 10 млн км.
Основні характеристики астрометричної МКЛ, її орбіта і орієнтація дозволяють ефективно використовувати цей тип КА для вирішення ряду інших завдань, зокрема, для картографування небесної сфери в тепловому ІЧ та міліметровому діапазонах електромагнітних хвиль. Картографування небесної сфери в тепловій ІК-області доцільно провести в трьох спектральних зонах (2-7, 10-12 і 15-20 мкм) з просторовим дозволом 6 ‘з охопленням зірочок до 15-ої зоряної величини. Складання радіояркостних карт небесної сфери може бути здійснено на основі вимірювань в областях трьох довжин хвиль (1,0-1,5-3,0 мм) з просторовим дозволом не гірше 0,5. ‘
Картографування небесної сфери в тепловому ІЧ та міліметровому діапазонах дозволить виявити і досліджувати не реєструються у видимій ближньої ІК-області джерела випромінювання, вивчити процеси зореутворення, а також вирішувати інші завдання астрофізики, зоряної астрономії, космології.
Для вирішення зазначених астрофізичних завдань необхідні дві МКЛ — одна з радіометричної і друга з ІК апаратурою. Вони можуть функціонувати на однакових орбітах і мати тотожні режими орієнтації, прийняті для МКЛ проекту «Регата-Астро». [7]
10.4 Польоти до астероїдів і комет
На наступних етапах реалізації проекту «Регата» (після 1997 р.) передбачається не тільки продовжити плазмофізіческіе і астрометричні космічні дослідження, але також використовувати МКЛ в якості платформи для здійснення зближення і обльоту малих тіл Сонячної системи та проведення їх астрофізичного дослідження.
Для супроводу малих тіл (астероїдів, ядер комет) і, тим більше, посадки на них буде потрібно забезпечити МКЛ реактивним двигуном, здатним створювати імпульс великої тяги. Власне кажучи, зблизити МКЛ з малим тілом можна в принципі і за допомогою сонячного вітрила, але тоді практично виключається можливість оперативної корекції орбіти. Тому здійснювати тісні зближення доведеться за допомогою коригувальних реактивних двигунів.
Траєкторію КА можна вибрати так, щоб забезпечити в одному пуску обліт кількох малих тіл. Для КА з вітрильним рушієм їх число, як правило, дорівнює двом (старт — обліт перші астероїда — гравітаційний маневр у полі Землі — обліт другого астероїда). Тривалість польоту за такими траєкторіях становить один-два роки.
Цікаво направити до малого тілу космічний апарат, раніше виведений на орбіту у межі сфери дії Землі, наприклад, на гало-орбіти. Така можливість вперше була продемонстрована апаратом ISEE-3, який з гало-орбіти був після декількох гравітаційних маневрів у поле Місяця переведений на траєкторію польоту до комети Джакобіні-Циннера. Планується в кінці 1990-х років здійснити подібні експедиції до тієї ж комети або до комети Хонда-Мркос-Пайдушаковой. Політ до останньої з названих комет особливо привабливий, тому що точка зустрічі розташовується на відстані всього 0,18 а. е. від Землі, а на гало-орбітах в цей час по програмі реалізації проекту РП повинні перебувати дві МКЛ («Регата-В» і «Регата-C»). Можна буде запустити і спеціальну МКЛ для польоту до комети. Зауважимо, що практично сумісні вимоги до ділянки виведення МКЛ на орбіту перехоплення комети і на орбіти МКЛ «Регата-В» і «Регата-С». [7]

Література
1. http://cloudland.ru
2. http://krugosvet.ru
3. http:// sunsystem.nm.ru
4. http:// kiam1.rssi.ru
5. http://evpagrad.org
6. http:// astrolab.ru
7. http://epizodsspace.testpilot.ru

Sleepy Baby — Почему и что делать

Что является нормальным?
Нормальные сигналы кормления новорожденного
Почему мой ребенок сонный?
Хорошая привязанность
Разбудите сонного ребенка, чтобы покормить его
Другие идеи
Biological nurturing ™
Сжатие груди
Сцеживание молока для вашего ребенка
Избегайте бутылочек и пустышек
Когда предлагать сцеженное молоко
Не сдавайтесь слишком рано

Что нормально?

Ваш новорожденный ребенок должен эффективно кормить грудью не менее 8–12 раз в течение 24 часов, чтобы набрать вес и стимулировать выработку молока.Большинство младенцев кормят грудью каждые 2–3 часа от начала одного кормления до следующего, при этом один более продолжительный сон составляет 4–5 часов. Также распространено «кластерное кормление», когда ребенок кормится грудью в течение нескольких часов, особенно в вечернее время. Помимо грудного вскармливания и сна, у вашего ребенка, вероятно, также будут периоды спокойной настороженности. Вашему новорожденному необходимо активно сосать одну или обе груди при каждом кормлении. Предложите вторую грудь после того, как он, кажется, закончил первую, хотя он может не хотеть обе стороны при каждом кормлении.Посетите нашу страницу «Начало грудного вскармливания» для получения дополнительной информации.

Нормальные сигналы кормления новорожденного

Предлагайте щедро кормит. Не заставляйте ребенка ждать, пока он не придет в отчаяние — к этому моменту он вряд ли будет хорошо кормиться. Признаки готовности ребенка к кормлению в порядке срочности включают:

  • Движения рта, в том числе облизывание или облизывание губ.
  • Сосание губ, языка, рук, пальцев рук, ног, игрушек или одежды.
  • Укоренение, качание головой или касание носом того, кто его держит.
  • Сильно ерзает или корчится.
  • Суетиться.
  • Плач — поздний признак голода.
Почему мой ребенок сонный?

В первые несколько дней некоторые младенцы проявляют сонливость или не интересуются кормлением. Это может быть особенно актуально для маленьких детей, после тяжелых родов или родов, или если вы принимали обезболивающие во время родов. Желтуха или инфекция могут вызвать сонливость у ребенка. Частое кормление грудью помогает предотвратить превращение желтухи у новорожденного в серьезную проблему.Ваш ребенок может спать, чтобы сохранить энергию, если он не получает достаточно еды. Он также может спать дольше, чем ему положено, если он находится отдельно от вас.

Хорошая привязанность

Очень важно получить глубокую и удобную защелку. Если ваш ребенок плохо прижимается к груди, ему придется больше работать, чтобы получить ваше молоко. Он может легко устать и заснуть. Иногда даже небольшая корректировка того, как ребенок прикладывает руку к груди, может иметь огромное значение. Лидер LLL может предоставить индивидуальные предложения с учетом ваших обстоятельств.Если у вас набухла грудь, осторожно сцедите немного молока рукой и / или уменьшите отек кончиками пальцев, чтобы вашему ребенку было легче глубоко захватить грудь и предотвратить у вас болезненные ощущения. Найдите группу LLL рядом с вами.

Авторские права Сюзанна Тобин,

Обратитесь за квалифицированной помощью на раннем этапе, если вам трудно или неудобно кормить грудью.

Разбуди сонного ребенка, чтобы покормить его

Если ваш ребенок слишком сонный или вялый, чтобы просыпаться каждые несколько часов, вам нужно будет будить его для кормления, чтобы он получал достаточно молока. Это будет легче, если ваш ребенок находится в режиме легкого сна: следите за быстрыми движениями глаз под его закрытыми веками, движениями рук и ног, сосательной активностью и изменениями в выражении лица. Посмотрите, проявляет ли его рука какое-то сопротивление движению, вместо того, чтобы быть гибкой и расслабленной.

  • Поставьте цель кормить его не менее 10 раз в сутки.
  • Поощряйте активное кормление первой грудью, наблюдая и выслушивая признаки глотания.
  • Используйте компрессию груди (см. На обороте), чтобы ребенок активно сосал грудь.
  • Предложите другую сторону таким же образом. Вы можете переключаться вперед и назад несколько раз, если это поможет вашему ребенку бодрствовать и есть.
  • Поощряйте грудное вскармливание, когда ваш ребенок более внимателен.

Неприкрытые позы для кормления и контакт кожа к коже также очень эффективны, помогая ребенку проснуться и покормить. Вашему ребенку тоже нужно будет кормить ночью. Держите его рядом — днем ​​и ночью, — чтобы он не спал слишком долго, и вы не пропустили его сигналы о кормлении.

Другие идеи
  • Приглушите свет и сделайте все вокруг тихим и спокойным.
  • Поддерживать температуру в комнате на уровне 18 ° C или немного раздевать, если в комнате тепло. Слишком жарко может вызвать сонливость у ребенка.
  • Распаковывать одеяла.
Biological nurturing ™

Младенец часто инстинктивно стремится к груди и прикладывает ее глубоко и удобно, если он может прижаться к груди матери в течение некоторого времени, даже когда он сонный или во время легкого сна. Попробуйте позволить ребенку лечь на ваше тело, пока вы откидываетесь, чтобы его грудь и живот были против вас .Этот вид «непринужденного» кормления грудью известен как биологическое питание ™ и может осуществляться кожа к коже или с вами и вашим ребенком в легкой одежде — в зависимости от того, что удобнее и удобнее для вас обоих. Следите за признаками того, что ваш ребенок шевелится, и мягко поощряйте кормление. Если вы проведете время в таком расслаблении, это может существенно повлиять на то, насколько хорошо ваш ребенок кормит и сколько молока вы производите. На нашей странице о комфортном грудном вскармливании есть больше идей.

Сжатие груди

Если ваш ребенок начинает дремать у груди, этот метод поможет ему активно кормить грудью и потреблять больше молока.

  • Поддержите грудь одной рукой — большим пальцем с одной стороны, пальцами с другой.
  • Подождите, пока ваш ребенок будет активно кормить грудью, и его челюсть переместится к уху. Когда он перестанет глотать, сильно сожмите грудь. Держите его в сжатом состоянии, пока он не перестанет активно сосать, затем отпустите руку.
  • Оберните руку вокруг груди и при необходимости повторите шаг 2 на разных участках груди. Идите осторожно — это не должно повредить.
  • Сменить кормление: t Меняйте грудь как минимум два или три раза во время каждого кормления — когда он отрывается от первой груди самостоятельно или когда сжатие груди больше не заставляет его активно кормить грудью.
Если ребенок не отвечает
Срочное молоко для малыша

Пока он не научится кормить, вам, возможно, придется немного поработать для вашего ребенка. Если он совсем не прикладывается к груди или плохо ест и набирает вес, то сцеживание молока поможет наладить надои. Чем раньше вы начнете, тем раньше вы получите много молока. В первый день старайтесь сцеживать небольшое количество молока за раз: примерно 5 мл каждые пару часов, чтобы имитировать режим кормления вашего ребенка, увеличивая примерно до 30–60 мл каждый раз к седьмому дню после рождения.Поначалу сцеживание руками часто бывает проще всего, но вы можете совместить сцеживание вручную с сцеживанием молока.

Избегайте бутылочек и пустышек

Вы можете давать небольшое количество сцеженного молока с помощью ложки, гибкой чашки для кормления или шприца. Бутылочки или пустышки могут помешать вашему ребенку сосать, см. Нашу страницу о путанице сосков. Проконсультируйтесь с руководителем LLL о способах кормления из бутылочки, благоприятных для грудного вскармливания, или об использовании добавки для кормления грудью. Это устройство подает дополнительное количество молока через трубку вдоль груди во время кормления грудью, избегая необходимости в бутылочках.Посетите нашу страницу «Когда мама не может быть рядом», чтобы получить дополнительную информацию о способах кормления из бутылочки, благоприятных для кормления грудью.

Когда предлагать сцеженное молоко

Младенцы могут спать, чтобы сберечь энергию, если они не получают достаточно еды. Если дать ребенку сцеженное молоко после кормления грудью, это поможет ему преодолеть сонливость и в следующий раз будет более эффективно кормить ребенка. Но если вы вообще не можете заставить его хорошо кормить, немного сцеженного молока перед кормлением может дать ему энергию, необходимую для более эффективного кормления грудью на этот раз.

Не сдавайся слишком рано

Если ваш ребенок не реагирует быстро на ваши попытки заставить его кормить грудью чаще и эффективнее, не сдавайтесь.
Посоветуйтесь со своим врачом, чтобы устранить любые медицинские причины, и обратитесь к местному руководителю LLL, чтобы получить индивидуальную помощь по грудному вскармливанию. Вы также можете найти поддержку и поддержку от кормящих матерей в вашей местной группе LLL.

Написано матерями LLLGB. Фотографии любезно предоставлены Эллен Матир и Сюзанн Тобин.

Дополнительная литература
Комфортное кормление грудью
Набухшая грудь — как избежать и лечить
Сцеживание грудного молока руками
Моему ребенку нужно больше молока
Желтуха у здоровых новорожденных

Другой веб-сайт s
Biological Nurturing ™: www.biologicalnurturing.com/video/bn3clip.html
Преимущества контакта кожа к коже: www.kangaroomothercare.com

Книги
Женское искусство грудного вскармливания. LLLI, Лондон: Пинтер и Мартин, 2010

Эта информация доступна для покупки в распечатанном виде в нашем магазине.

Авторские права LLLGB 2016 г.

Sleepy Babies • KellyMom.com

Перепечатано с сайта Mother-2-Mother.com (2000-2006) с разрешения автора, Паулы Ю.

Если ваш ребенок хочет спать, вот несколько советов, которые помогут ему не заснуть и заинтересовать его:

  • Убедитесь, что ваша свободная рука поддерживает вашу грудь, так что вес груди не приходится на подбородок ребенка
  • смените грудь, как только ребенок начнет терять интерес к активному кормлению, это * может * сначала нужно делать каждые 30-60 секунд (первые несколько раз).Вы должны начать видеть разницу в течение пары дней после этого.
  • Отрыжка и замена пеленки. При отрыжке ребенок должен сидеть вертикально на коленях матери, а не на плече, потому что это также меньше вызывает сон.
  • Медсестра в клатче или «футбольном» захвате, а не в «колыбели» — это немного менее «приятно» и вызывает сон.
  • массируйте головку (макушку) ребенка круговыми движениями во время кормления. Также может помочь влажная холодная тряпка для мытья посуды и вытирание против волокон роста волос. Попробуйте это в течение нескольких дней и посмотрите, есть ли улучшения, и, пожалуйста, сообщите нам об этом по мере возможности.
  • Положите ребенка к себе на колени так, чтобы ножки были рядом с животом, а голову положите на колени. Осторожно поддерживая ребенка, приподнимитесь в сидячем положении, как в «приседании». Сделайте это два или три раза, затем сделайте пару раз «из стороны в сторону».
  • Вы также можете попробовать компрессию груди.

Вы можете уменьшить внешнюю или чрезмерную стимуляцию (яркий свет, шум и т. Д.). Иногда младенцам просто нужно отключить весь шум / свет, и они делают это, засыпая.

Активное сосание

Если у вас возникли проблемы с ребенком, который не сосет активно, вы можете попробовать компрессию груди или воспользоваться следующими советами, предложенными Кэти Кун RN BSN IBCLC:

Позвольте ребенку делать нормальные паузы в сосании продолжительностью до 15 секунд.Если пауза длится дольше, поощрите его снова сосать:

  • Сделайте глубокий вдох… иногда только это движение груди заставляет ребенка снова сосать.

Если не помогло, попробуйте…

  • массируя грудь… возьмите всю руку и сожмите около грудной стенки (НЕЖЕЛАТЕЛЬНО), затем сожмите середину между грудной стенкой и ареолой, затем сожмите около ареолы и затем повторите последовательность. Прекратите массировать, как только ребенок начнет сосать.

Если это не помогло, попробуйте:

  • поглаживание под подбородком ребенка от подбородка до адамова яблока со средним давлением.

Если вы попробовали все три, а ребенок не сосет грудь, снимите ребенка с груди. Если на одну грудь активного сосания уходит менее 10 минут, то вам, вероятно, следует принимать добавки после этого кормления, если все остальные кормления не были супер.

Дополнительные подсказки:

Разбудить сонного ребенка на AskDrSears.com

Пробуждение спящего ребенка, Энн Смит, IBCLC

10 лучших советов по сну, которые помогут ребенку спать дольше, растягивается

Сидя на диване, подперев опухшие ноги на подушках, я посмотрела на стопку книг по сну для новорожденных на журнальном столике.В течение нескольких часов я проглатывал каждую книгу, пролистывая страницы.

Я был полон решимости научиться засыпать новорожденного.

Потом… у меня родился сын.

И … он не спал.

Представьте себе. Ребенок не спит, как написано в книге

Первые шесть недель я рылся в нем. Я был так неуверен в себе.

К счастью, мы взяли себя в руки, вооружились некоторыми ключевыми фактами о детском сне, разработали план и реализовали его.

Мы остались с ним, и в 4 месяца наш сын спал по 11-12 часов ночью, а дремота продлилась до 1,5-2 часов. Woohoo! Мы испытали ухудшение сна, засыпали в пути, спали во время прорезывания зубов … и многое другое!

Пост

содержит партнерские ссылки для вашего удобства.

Как уложить новорожденного спать.

Заставить новорожденного спать дольше ночью — не идеальный процесс. Есть приливы и отливы. Все дело в том, чтобы пробовать новое и находить то, что подходит вашему ребенку.

Мы использовали эти советы для нашей дочери, и она так хорошо спала в период новорожденности, что мы с мужем наслаждались общением.

Вот самое лучшее: когда ваш ребенок спит лучше, вы заметите, что он становится более терпеливым, терпимым и увлеченным после хорошего ночного отдыха или качественного сна.

1. Пеленка

С рождения и примерно до возраста четырех-пяти месяцев у младенцев врожденный рефлекс испуга, при котором они чувствуют, как будто падают.Ощущение падения вызывает подергивания, и малыш случайно просыпается.

Крепкое пеленание предотвращает пробуждение младенцев, помогая новорожденному спать лучше и дольше. Мне нравится думать о ребенке, как о «уютном, как клопе в коврике», и я говорила это своему сыну каждый раз, когда плотно пеленала его.

Мне нравится хлопковая пеленка HALO SleepSack, но Woombie тоже потрясающий!

Оба помогают держать ребенка в безопасном пеленании.

Даже если вашему ребенку не нравится пеленание, я буду продолжать пытаться. Если вы подумаете о том, как это было для них в утробе матери, для ребенка это очень знакомое чувство — наслаждаться уютом вокруг него.

Мы перестали пеленать, как только наш сын мог регулярно вынимать руки и переворачиваться. Мы продолжали использовать Halo Sleep Swaddle и просто пеленали его торс, оставляя руки наружу.

2. Подача снов.

Кормление сновидением — это кормление ребенка непосредственно перед вы (мама или папа) ложитесь спать, и это помогает предотвратить пробуждение ребенка сразу после того, как вы наконец засыпаете.

Разве это не вершина недосыпания?

Вы просто засыпаете, а ребенок просыпается.

Dreamfeed может помочь вашему новорожденному спать дольше, а вы, , спите. Мы использовали его примерно до 4 месяцев. По прошествии некоторого времени он может начать нарушать сон и усиливать ночное бодрствование.

Вот пример режима сна новорожденного, который мы нередко использовали в течение первых 3–12 недель.

  • 7 утра — просыпаться, есть, играть
  • 8:00 — Nap
  • 9:30 — Просыпайся, ешь, играй
  • 10:30 — время сна
  • 12:00 — Просыпайся, ешь, играй
  • 13:00 — время сна
  • 14:30 — Просыпайся, ешь, играй
  • 15:30 — время сна
  • 16:30 — Просыпайся, ешь, играй
  • 5:30 — Кошачий сон
  • 18:00 — Просыпайся, ешь, играй
  • 7:30 — Ешьте снова (кластерный корм), затем на ночь.
  • 21:30 — Dreamfeed.
  • 21:30 — 7:00 — ночное питание по мере необходимости.

В общем, если вы можете заставить новорожденного делать 3-4 часа в течение ночи от рождения до 6 недель, это неплохо! С 6-12 недель, если вы можете растянуться на 4-6 часов, это прекрасно. Некоторые дети будут делать 8-9-часовые упражнения с кормом во сне.

Когда большинство авторов говорят о том, чтобы «уложить ребенка спать всю ночь», они имеют в виду 6-часовой период сна. Желудок новорожденного очень маленький, и я обычно кормлю как минимум двоих.5 часов днем, кластерное кормление по вечерам И кормление сновидениями. Чем больше калорий вы можете накормить днем, тем меньше им может потребоваться ночью.

Если вам нужны другие графики сна ребенка, посмотрите мою книгу «Рутины, ритмы и расписания». Внутри есть более 20 распечатанных расписаний для детей от рождения до 5 лет.

3. Ограничьте длину сна днём.

Я знаю, что спящего ребенка трудно разбудить, но слишком продолжительный дневной сон может лишить ночного сна.Если ребенок спит более 2–2,5 часов, я буду разбудить ребенка, покормить его, немного побудить его и затем уложить, чтобы он вздремнул еще раз. Если вы чувствуете, что ребенку действительно нужен более длительный сон, не стесняйтесь увеличить лимит сна до 2,5 часов. Если вы не будете спать днем, это поможет вашему новорожденному лучше спать по ночам. Это также позволяет вам получать больше кормлений в течение дня, что очень полезно.

Были, конечно, времена, когда наш сын был переутомлен и нуждался в небольшом восстановительном сне.Мы позволяли ему поспать немного дольше только для этого одного сна, а затем мы начали возвращаться к нашему распорядку дня.

Связано: Как помочь ребенку дольше спать

4. Используйте белый шум.

Никто не хочет пропустить вечеринку, поэтому, если ваш ребенок слушает все развлечения, происходящие в доме, может быть трудно заснуть и заснуть.

Я размещаю вентилятор на среднем уровне в детской комнате, а не непосредственно рядом с ним, чтобы он не дул прямо на него и не сидел слишком близко к его чувствительным ушам.Использование белого шума также очень помогает во время путешествий! Обычно нам удается не просить друзей или семью be quiet 🙂

Раньше я использовал и обычный вентилятор, и машину с белым шумом.

5. Соблюдайте цикл «есть, просыпаться, спать».

Младенец просыпается и сразу ест. Затем ребенок некоторое время просыпается, чтобы поиграть. Затем ребенок снова засыпает….

Этот цикл имеет несколько целей. Во-первых, он способствует полноценному кормлению, позволяя ребенку есть сразу после пробуждения.Младенец будет иметь наибольшую энергию сразу после пробуждения, что заставит его больше склоняться к полноценному кормлению и дольше проводить между кормлениями.

Кроме того, за счет кормления ребенка после сна , а не перед сном , цикл не позволяет ребенку связывать пищу со сном или использовать пищу в качестве опоры для сна. При использовании этого цикла кормление перед сном обычно сводится только к кормлению перед сном.

Конечно, были времена, когда я обязательно кормила ребенка перед сном.Ему нужно было немного расслабиться, чтобы немного вздремнуть, и я был полностью готов предложить это, когда он в этом нуждался. Но по большей части я старался не кормить его прямо перед сном.

Примечание: новорожденным требуется частое кормление и отдых, чтобы обеспечить здоровый рост и развитие в первые месяцы жизни. Всегда кормите ребенка так часто, как ему нужно, чтобы обеспечить здоровый набор веса.

6. Используйте режим перед сном и перед сном.

Хорошо известно, что младенцы преуспевают в рутине, структуре и предсказуемости.Распорядок дня также является отличным инструментом, помогающим новорожденным успокоиться перед сном. Создание последовательного распорядка поможет навести порядок в очень хаотичном мире для вашего ребенка.

Выберите режим перед сном, который подходит вам.

Процедура перед сном может включать отвод ребенка в его комнату, закрытие жалюзи или занавески, укладывание ребенка в его спальный мешок или переносное одеяло, включение белого шума, пение быстрой песни (например, мерцание, мерцание), предоставление несколько объятий и произнесите свои сонные слова: «Я люблю тебя.Надеюсь, вы хорошо выспитесь. »

Обычно перед сном требуется немного больше времени.

Это может быть ванна, массаж, чтение сказки, предложение кормления, укладывание ребенка в одеяло или пеленание, включение белого шума, несколько объятий и произнесение своих сонных слов. Если следовать одному и тому же распорядку с максимальной последовательностью, он будет указывать ребенку на сон, и со временем ребенок узнает, что сон сразу же следует за режимом сна и отходом ко сну.

Используйте эти распечатанные (и очаровательные!) Карточки с распорядком детского сна, чтобы ВСЕ родители, бабушки и дедушки и няни находились на одной странице.

В упаковку для печати «Детский сон» я также вложил таблицу, которая поможет вам узнать, сколько должен спать новорожденный. Это отличный ресурс, который можно использовать при создании собственного расписания сна новорожденного.

7. Стратегически меняйте подгузник ребенку…

Смена подгузника до кормление в середине ночи предотвращает слишком частое просыпание ребенка после окончания кормления. Когда ребенок просыпается, смените подгузник и снова пеленайте, чтобы подготовить его ко сну сразу после ночного кормления.Если поменять подгузник после ночного кормления , ребенок может слишком проснуться, и ему будет труднее заснуть.

Я также слышал от родителей очень маленьких новорожденных (подумайте: от рождения до 3 недель), которые рассказывали, что ребенок какает сразу после ночного кормления. Это очень распространено на ранней стадии новорожденности, когда младенцы еще не успели отточить работу пищеварительного тракта.

Если ваш ребенок постоянно стул после ночного кормления, то, конечно же, просто подождите, чтобы сменить подгузник до окончания кормления.Как только кишечник вашего ребенка созреет и он или она прекратит стул сразу после ночного кормления, вы можете вернуться к смене подгузника перед кормлением.

8. Узнайте, как спит младенец.

Чем больше спит ваш ребенок, тем больше они будут спать.

Это наоборот, но это правда!

Если ваш новорожденный не спит, велика вероятность, что он переутомился.

Не давать ребенку спать в надежде утомить его, на самом деле приведет к чрезмерной стимуляции, и ему будет трудно как засыпать, так и спать.Скорее всего, переутомленный ребенок будет спать меньше, а не дольше.

Примечание. Иногда этот совет сбивает читателей с толку. И это неудивительно. Сначала я сказал ограничивать сон в течение дня, а теперь сказал, что переутомленный ребенок будет спать меньше, а не дольше.

Позвольте мне пояснить:

  • Ограничение длины дневного сна важно для поддержания ночного сна. Вы хотите, чтобы ребенок ел как можно больше кормлений в дневное время. Подумайте: Больше дневных кормов = меньше ночных.
  • Вы не хотите, чтобы ребенок бодрствовал надолго. Ваш ребенок будет чрезмерно утомленным, суетливым и ему будет трудно снова заснуть.
  • Итог: Поощряйте много дневного сна И кормлений в течение дня после цикла еды, бодрствования и сна.

Связано: 8 фактов о детском сне, которые должен знать каждый родитель

9. Не торопитесь…

Мы можем непреднамеренно способствовать появлению плохой привычки спать, ворвавшись внутрь, когда ребенок плачет или шорчит ночью.Часто младенцы просыпаются от лепета и снова засыпают.

Ребенок может даже кратко плакать или лепетать, а все еще спит .

Дайте ребенку немного времени и посмотрите, переселится ли он сам. Не торопитесь и не нарушайте этот процесс, чтобы помочь новорожденному лучше спать.

Подождите от 2 до 10 минут, чтобы увидеть, осядет ли ваш новорожденный, — хорошее место для начала. Нет точной науки. Слушайте плач вашего ребенка.Если ваш ребенок начинает расти, это обычно хороший знак, что ему нужен дополнительный комфорт и поддержка.

10. Уложите ребенка бодрствующим, но сонным.

Самый важный способ воодушевить вашего новорожденного спать в долгосрочной перспективе — научить его засыпать самостоятельно, что по сути является началом обучения самостоятельному сну.

Младенцы, как и взрослые, естественно просыпаются ночью. Не зная, как снова заснуть, ребенок будет кричать после пробуждения независимо от реальной потребности, в результате чего при ночном бодрствовании он будет гудеть гораздо дольше, чем это действительно необходимо.

Когда ребенок становится старше, засыпание самостоятельно позволяет ему снова заснуть после пробуждения ночью, что в конечном итоге помогает вашему ребенку лучше спать в долгосрочной перспективе.

Вы можете начать с того, что уложите малыша в сонное состояние с помощью распорядка для новорожденного, а затем уложите его в безопасное место для сна. При необходимости, нежно, но твердо положите руку на грудь ребенка, пока он уходит.

Распечатайте бесплатный контрольный список для детского сна!

Скорее всего … вы не помните советы из этого сообщения.Эта распечатка упрощает его! Кроме того, когда вы возьмете эту распечатку, вы получите мгновенный доступ к моему бесплатному 3-дневному электронному курсу детского сна.

Загрузите вашу бесплатную версию для печати

  1. Скачать контрольный список . Вы получите распечатку прямо на свой почтовый ящик, а также получите мой бесплатный трехдневный электронный курс сна для младенцев !
  2. Печать . Подойдет любая бумага, но идеально подойдут карточки.
  3. Поставьте на холодильник. Используйте его как краткий справочник и ничего не забудьте!

Нажмите здесь, чтобы бесплатно распечатать контрольный список

Хотите больше о том, как заставить ребенка спать?

Я создал бесплатную серию писем специально для вас! Если вам сложно найти распорядок, ритм или график, эта серия писем поможет вам найти то, что подойдет ВАШЕЙ семье.Да, действительно. Я снова и снова видел, как мои образцы распорядков работают для родителей. Я знаю, что это может сработать и для вас.

Эта бесплатная электронная почта серии поможет вам:

  • бесплатные образцы для вашего ребенка
  • Изучите один простой распорядок, который поможет вам делать больше (и сделает вашего ребенка счастливым)
  • получить простые советы для управления днем ​​с несколькими детьми
  • получить краткий обзор книги, содержащей более 25 примеров процедур и расписаний

Зарегистрируйтесь здесь или щелкните изображение ниже!

Вы новичок в этом сообществе? Начни здесь, друг.
Comments